36000, м. Полтава, вул. Зикіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.05.2011 р. Справа № 18/1106/11
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1
до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 19-а
про стягнення 461 511,78 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники:
від позивача : ОСОБА_1, довіреність № 129/10 від 23.12.2010 р.;
від відповідача : ОСОБА_2, довіреність № 235 від 11.05.2011 р..
17.05.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", м. Гадяч 461 511,78 грн. заборгованості за спожитий природний газ, що виникла за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року включно внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 23.09.2009 р. Договору № 06/09-728БО-25 на постачання природного газу, з яких : 365 500,00 грн. основний борг, 28 204,90 грн. пеня, 50 404,03 грн. індекс інфляції та 17 402,85 грн. три відсотки річних.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Відповідач позов визнає в частині стягнення з нього 365 500,00 грн. основного боргу, 50 404,03 грн. індексу інфляції та 17 402,85 грн. трьох відсотків річних. Проти стягнення з нього пені заперечує, посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України. Про дані обставини останній зазначає у відзиві на позовну заяву № 01-05/250 від 12.05.2011 р. (вх. № 8037д від 16.05.2011 р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд
встановив :
23.09.2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (покупець) був укладений договір № 06/09-728БО-25 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця природний газ, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його на умовах договору (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі 460,000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (тис. куб.м.) : жовтень - 50,000 тис. куб.м.; листопад -190,000 тис. куб.м. та грудень 220,000 тис. куб.м. (п. 2.1 Договору);
- приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість (п. 4.4 Договору);
- ціна за 1000 куб.м. природного гаду становить 2 020,25 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того : збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2% та ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім ПДВ - 20%.
До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 2 182,66 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2 619,19 грн. (п. 5.1 Договору);
- оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами у такому порядку : перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);
- у випадку невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. (п. 7.2 та п. 7.10 Договору).
Між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору № 06/09-728БО-25 від 23.09.2009 р., а саме : № 1 від 21.12.2009 року, № 2 від 09.04.2010 року, № 3 від 30.04.2010 року, згідно яких сторони змінювали ціну газу, ціну його транспортування, його обсяг та строк дії договору.
Факт передачі постачальником та прийняття покупцем природного газу за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року на загальну суму 2 226 755,85 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с.32-39).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманого ним природного газу, в сумі 1 861 255,85 грн..
На момент подання позову заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 365 500,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом стягнення з відповідача 461 511,78 грн. заборгованості за спожитий природний газ, що виникла за період з жовтня 2009 року по травень 2010 року включно внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами 23.09.2009 р. Договору № 06/09-728БО-25 на постачання природного газу, з яких : 365 500,00 грн. основний борг, 28 204,90 грн. пеня, 50 404,03 грн. індекс інфляції та 17 402,85 грн. три відсотки річних.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України отриманий природний газ оплатив не у повному обсязі, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 365 500,00 грн..
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 365 500,00 грн. основного боргу за отриманий природний газ підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 17 402,85 грн. за період з 11 листопада 2009 р. по 23 вересня 2010 р. та інфляційних нарахувань у розмірі 50 404,03 грн. за період з листопада 2009 р. по лютий 2011 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 7.10 Договору).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28 204,90 грн. пені за період з 08.10.2010 року по 08.04.2011 року, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ і організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію.
Згідно ст. 31 Закону України № 1875-ІV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (із змінами та доповненнями) у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Відповідач посилається на те, що заборгованість за отриманий природний газ в розмірі 365 500,00 грн. є різницею у тарифах на теплову енергію, і до цього часу йому не відшкодована.
Згідно наданих відповідачем балансів та звітів про фінансовий стан підприємства, останнє знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню: так, станом на 31.12.2010 року збитки склали 2 165,00 тисяч гривень, станом на 31.03.2011 року збитки становлять 1 083,00 тисяч гривень.
Враховуючи той факт, що підприємство - відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за договором, та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - суд зменшує розмір пені на 50%, а тому позов підлягає задоволенню частково в розмірі 365 500,00 грн. основного боргу, 14 102,45 грн. пені, 50 404,03 грн. індексу інфляції та 17 402,85 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У п. 6.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78, зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Отже, відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82, 83 (п. 3), 84, 85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. 50 років Жовтня, 19-а), п/р 2600826490001 в ВАТ "Фінанси та кредит", МФО 331832, код ЄДРПОУ 34401528 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1), р/р 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827 : 365 500,00 грн. основного боргу, 14 102,45 грн. пені, 50 404,03 грн. інфляційних втрат, 17 402,85 грн. процентів річних, 4 616,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 14 102,45 грн. пені у позові відмовити.
4. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Повне рішення складене : 23.05.2011 р..
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.