36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.02.2011 Справа № 10/183
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест", 09400, Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 4
до Закритого акціонерного товариства "Гадячсир", 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, 47
про стягнення 68 787,90 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
03.02.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна зава Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест", смт. Ставище про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Гадячсир", м. Гадяч 68 787,90 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (молочну сировину) на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 2520 від 12.08.2010 р., в тому числі : 64 886,00 грн. сума основного боргу, 3 244,30 грн. штрафу, 551,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 106,60 грн. трьох відсотків річних (з урахуванням часткової сплати).
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в дане судове засідання судом обов'язковою не визнавалась.
Позивач надіслав суду уточнення позовних вимог № б/н від 21.12.2010 р. (вх. № 58д від 04.01.2011 р.), відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача 62 444,60 грн. заборгованості, з яких : 59 317,83 грн. сума основного боргу, 2 965,89 грн. штрафу та 160,88 грн. три відсотки річних.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд дану заяву прийняв як таку, що відповідає чинним процесуальним нормам України. Про дану обставину зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду даної справи від 18.01.2011 р..
Спір розглядається в межах предмету позову з урахуванням вищенаведеної заяви позивача.
Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, його явка в дане судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення № 3600108085299 про вручення поштового відправлення (про відкладення розгляду даної справи від 18.01.2011 р.) .
Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідач позов визнає у повному обсязі, про що зазначив у заяві № 810ад від 18.01.2011 р..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін (у минулих судових засіданнях), оцінивши надані докази,
встановив:
12.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест", смт. Ставище (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Гадячсир", м. Гадяч (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2520 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця молочну сировину (молоко), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :
- покупець зобов'язаний проводити оплату за погодженими цінами, згідно Протоколу погодження цін, в строки, визначені за домовленістю сторін (п. 3.2.4 Договору);
- покупець зобов'язаний провести остаточні розрахунки за передане молоко на підставі приймальної квитанції (п. 3.2.5 Договору);
- на кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини за формою № 1-ТН (МС) затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 176 від 01.07.2002 р., із заповненням в ній усіх реквізитів щодо кількості та якості молока (п. 4.2 Договору);
- не пізніше 3-го числа місяця наступного за звітним покупцем, на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказуються кількість та вартість молочної сировини (п. 4.5 Договору);
- ціна на молоко встановлюється Протоколом погодження цін (додаток № 1), який є невід'ємною частиною Договору. Термін дії Протоколу погодження цін може змінюватися за погодженням сторін Договору (п. 5.1 Договору);
- розрахунок за придбане молоко здійснюється за договірними цінами з урахуванням базисної жирності (3,4%) (п. 5.1 Договору);
- оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця 1 (один) раз в 10 (десять) банківських днів з дня одержання сировини. Днем одержання сировини є день, вказаний у товарній накладній (п. 5.4 та п. 5.5 Договору).
Факт поставки позивачем товару на загальну суму 150 870,80 грн. підтверджується наявними у справі копіями приймальних квитанцій, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою, а саме : № 93 від 31.08.2010 р. на суму 33 950,00 грн. (по ціні згідно протоколу погодження цін від 17.08.2010 р.), № 89 від 30.09.2010 р. на суму 77 943,60 грн. та № 79 від 31.10.2010 р. на суму 38 977,20 грн. (по ціні згідно протоколу погодження цін від 01.09.2010 р.) (а.с. 34, 37 та 39).
На виконання умов договору позивачем були виписані товарні накладні : № 347 від 17.08.2010 р. на 762 кг молока, № 349 від 18.08.2010 р. на 748 кг молока, № 351 від 19.08.2010 р. на 773 кг молока, № 353 від 20.08.2010 р. на 931 кг молока, № 353 від 22.08.2010 р. на 834 кг молока, № 359 від 23.08.2010 р. на 785 кг молока, № 361 від 24.08.2010 р. на 811 кг молока, № 363 від 25.08.2010 р. на 772 кг молока, № 365 від 26.08.2010 р. на 787 кг молока, № 367 від 27.08.2010 р. на 826 кг молока, № 369 від 28.08.2010 р. на 821 кг молока, № 371 від 39.08.2010 р. на 770 кг молока, №373 від 30.08.2010 р. на 734 кг молока, № 375 від 31.08.2010 р. на 746 кг молока, № 377 від 01.09.2010 р. на 683 кг. молока, № 379 від 02.09.2010 р. на 740 кг. молока, № 381 від 03.09.2010 р. на 736 кг. молока, № 383 від 04.09.2010 р. на 798 кг молока, № 385 від 05.09.2010 р. на 767 кг. молока, № 387 від 06.09.2010 р. на 798 кг. молока, № б/н від 07.09.2010 р. на 749 кг молока, № 391 від 08.09.2010 р. на 749 кг. молока, № 393 від 09.09.2010 р. на 780 кг. молока, № 395 від 10.09.2010 р. на 786 кг. молока, № 397 від 11.09.2010 р. на 775 кг. молока, № 399 від 12.09.2010 р. на 792 кг. молока, № 401 від 13.09.2010 р. на 804 кг молока, № 403 від 14.09.2010 р. на 752 кг молока, № 406 від 15.09.2010 р. на 792 кг молока, № 407 від 16.09.2010 р. на 772 кг молока, № 409 від 17.09.2010 р. на 766 кг молока, № 411 від 18.09.2010 р. на 728 кг молока, № 413 від 19.09.2010 р. на 751 кг молока, № 415 від 20.09.2010 р. на 802 кг молока, № 417 від 21.09.2010 р. на 784 кг молока, № 419 від 22.09.2010 р. на 774 кг молока, № 421 від 23.09.2010 р. на 745 кг молока, № 424 від 24.09.2010 р. на 822 кг молока, №426 від 25.09.2010 р. на 912 кг молока, № 428 від 26.09.2010 р. на 935 кг молока, № 430 від 27.09.2010 р. на 905 кг молока, № 432 від 28.09.2010 р. на 856 кг молока, № 434 від 29.09.2010 р. на 871 кг молока, № 436 від 30.09.2010 р. на 823 кг молока, № 438 від 01.10.2010 р. на 802 кг молока, № 440 від 02.10.2010 р. на 800 кг молока, № 441 від 03.10.2010 р. на 771 кг молока, № 443 від 04.10.2010 р. на 768 кг молока, № 445 від 05.10.2010 р. на 781 кг молока, № 447 від 06.10.2010 р. на 770 кг молока, № 449 від 07.10.2010 р. на 837 кг молока, № 451 від 08.10.2010 р. на 848 кг молока, № 453 від 09.10.2010 р. на 800 кг молока, № 456 від 10.10.2010 р. на 834 кг молока, № 457 від 11.10.2010 р. на 806 кг молока, № 459 від 12.10.2010 р. на 813 кг молока, № 461 від 13.10.2010 р. на 808 кг молока, № 463 від 14.10.2010 р. на 809 кг молока, № 465 від 15.10.2010 р. на 809 кг молока (а.с. 41-99).
Факт отримання товару (молочної сировини) представником відповідача ОСОБА_1 підтверджується (крім наявних у справі видаткових накладних та приймальних квитанцій), довіреностями на отримання товароматеріальних цінностей № 1206 від 01.08.2010 р., № 1337 від 01.09.2010 р. та № 1519 від 01.10.2010 р. (копії наявні у матеріалах справи).
В порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 91 552,97 грн., в тому числі : 02.09.2010 р. часткова оплата в сумі 10 000,00 грн., 17.09.2010 р. часткова оплата в сумі 30 000,00 грн., 06.10.2010 р. часткова оплата в сумі 30 000,00 грн., 28.09.2010 р. на суму 4 850,00 грн., 22.10.2010 р. на суму 11 134,80 грн. та 18.11.2010 р. часткова оплата в сумі 5 568,17 грн.. Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. ).
За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору, щодо оплати отриманого ним товару не виконав, і заборгованість останнього складає 59 317,83 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень до позовної заяви), щодо стягнення з відповідача 62 444,60 грн. заборгованості, з яких : 59 317,83 грн. сума основного боргу, 2 965,89 грн. штрафу та 160,88 грн. три відсотки річних.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки на суму 59 317,83 грн.. Дані обставини відповідачем визнаються.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 59 317,83 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Пунктом 6.2 Договору, зокрема, передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отриманий товар понад ніж 10 днів, відповідач сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 965,89 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 160,88 грн. за період з 19.11.2010 р. по 21.12.2010 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) та ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Гадячсир" (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, 47), код ЄДРПОУ 33460268, р/р 26001041423901 в АКБ "УкрСиббанк" м. Полтава, МФО 351005на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" (09400, Київська обл., смт. Ставище, вул. Радянська, 4), р/р 2600800318800 в АБ "ІНГ Банк Україна" в м. Києві, МФО 300539 -59 317,83 грн. основної заборгованості, 2 965,89 грн. штрафних санкцій та 160,88 грн. 3% річних, 624,44 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ О.В.КІВШИК
Повне рішення складено
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.