про повернення позовної заяви
"17" червня 2011 р.№ 21/17-2011-996
Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали від 16.06.2011р. за № 3413/2011, за заявою: Приватного підприємства (надалі -ПП) „ЛКМ” ( 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7. Код ЄДРПОУ 31861906) до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) „Мікроінвест” (65000, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд.33. Код ЄДРПОУ 32921500);
про визнання відсутнього боржника банкрутом.
ВСТАНОВИВ: 15.06.2011р. ПП „ЛКМ” звернулося до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ „Мікроінвест” банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором на загальну суму 5 000 грн. 00 коп. після настання встановленого строку їх сплати та визнаних претензій боржником.
Заява ПП „ЛКМ” про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „Мікроінвест” у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ) підлягає поверненню з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.
Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.
Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Заявник, в підтвердження незнаходження боржника - ТОВ „Мікроінвест” за адресою державної реєстрації, посилається на акти огляду місцезнаходження за юридичною адресою ТОВ „Мікроінвест” від 17.01.2011р.; від 23.03.2011р. та від 26.05.2011р. за № 3, складених та підписаних представниками ПП „ЛКМ”, які на думку заявника, свідчать про належний доказ відсутності боржника за місцем реєстрації.
Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців” (надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).
Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство”.
Водночас Заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Мікроінвест” не надано доказів, які підтверджують відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника договором № 25/10-10 від 25.10.2010р. про надання послуг та визнаних претензій боржником.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.
Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.
Разом з цим, заявником не надано господарському суду відомостей податкового органу про останню дату подання боржником податкової звітності та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність інших ознак відсутності підприємницької діяльності боржника - ТОВ „Мікроінвест”.
Крім того, у заяві ПП „ЛКМ” зазначені грошові вимоги перед кредитором ТОВ „Мікроінвест” у сумі 5000 грн. 00 коп., які викликають сумнів у їх достовірності, так як, не підтверджуються документами фінансової, бухгалтерської та податкової звітності боржника, відомостями податкової інспекції, первинними документами про фактичне надання послуг, доказами сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно вказаного договору.
Відповідно до п. п. 1, 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: заяву підписано особою посадове становище якої не підтверджено, не подано належних доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та не подано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Разом з цим, заявником не надано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих документів.
Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника, не надано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих документів, а тому заява ПП „ЛКМ” підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону (№ 2343-ХІІ) та п. п. 3,4,6,10 ст. 63 ГПК України.
Разом з цим господарський суд звертає увагу на те, що відповідно до системи діловодства господарського суду, директором ПП „ЛКМ” гр. ОСОБА_1 з 02.06.2011р. по 15.06.2011р. до господарського суду подавались чотири заяви про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „Мікроінвест” без усунення допущених недоліків, в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ) у зв'язку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.
Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо, кримінальна відповідальність за вчинення яких встановлена приписами ст. ст. 218,219 (фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства) Кримінального кодексу України.
Таким чином, суд зазначає, що директор ПП „ЛКМ” гр. ОСОБА_1 в порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК України зловживає процесуальними правами подаючи до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Мікроінвест” в порушення вимог діючого законодавства, вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону (№ 2343-ХІІ), а тому в подальшому господарський суд буде реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом направлення повідомлення та матеріалів органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Керуючись п. п. 1,3, 4,6,10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України “Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя, -
1. Заяву Приватного підприємства „ЛКМ” (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7. Код ЄДРПОУ 31861906) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мікроінвест” (65000, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд.33. Код ЄДРПОУ 32921500) у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - повернути без розгляду.
2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.
3. Матеріали заяви про порушення провадження справи про банкрутство на 10 аркушах.
Суддя Зеленов Г.М.