про повернення позовної заяви
"17" червня 2011 р.№ 2/17-2011-990
Суддя Бахарєв Б.О., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про банкрутство Приватного підприємства „Нео логістик сервіс” (65039, Одеська область, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 4-А, кв. 23; код ЄДРПОУ 36343822)
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства „Нео логістик сервіс” у порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , посилаючись на неспроможність виконати зобов'язання по договору № 14-КП від 14.09.2010р.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає вказані „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора, якими згідно зі ст. 1 цього закону є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Однак, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до заяви про визнання банкрутом Приватного підприємства „Нео логістик сервіс” доказів безспірності заявлених вимог у розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” не надав.
Крім того, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у заяві про порушення справи як на одну з підстав порушення справи за спрощеною процедурою банкрутства, передбаченою ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, посилається на факт відсутності підприємства за місцезнаходженням.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Згідно положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” факт відсутності боржника повинен підтверджуватись витягом (довідкою) із Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб (ЄДР). Даної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 22.05.2007р. по справі № 32-21/19-06-518.
Проте, в порушення ч.ч. 1, 3 ст. 7, ст. 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якими встановлено, що до заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги, заявник не надав передбачених законодавством доказів відсутності Приватного підприємства „Нео логістик сервіс” за місцезнаходженням, оскільки надані акти перевірки місцезнаходження боржника №1 від 08.02.2011р., №2 від 25.02.2011р. та №3 від 15.03.2011р. взагалі не може розглядатись судом як належний доказ відсутності боржника з наведених вище підстав.
Будь-яких інших доказів, які підтверджують наявність підстав для застосування спрощеної процедури банкрутства щодо Приватного підприємства „ Нео логістик сервіс” за положеннями ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а саме: доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, доказів наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника заявником суду не надано.
Крім того, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство додано копію квитанції про сплату державного мита № ПН384 від 29.04.2011 року та копію квитанції про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу № ПН386 від 29.04.2011 року.
Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.
Приймаючи до уваги, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство додано копію квитанції № ПН 384 від 29.04.2011 року про сплату державного мита, враховуючи положення п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита відповідно до ст. 34 ГПК України вказана квитанція не може бути доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Згідно п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Приймаючи до уваги, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство додано копію квитанції № ПН 386 від 29.04.2011 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи положення п. 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів відповідно до ст. 34 ГПК України вказана квитанція не може бути доказом сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідно до п.п. 3, 4, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не додано доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно п.5 ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього закону.
Враховуючи вищевикладене, заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання банкрутом Приватного підприємства „Нео логістик сервіс” підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі п.п. 3, 4, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Керуючись п. 5 ч.1 ст.9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.п. 3, 4, 10 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суддя, -
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства „Нео логістик сервіс” (код ЄДРПОУ 36343822) повернути заявнику без розгляду.
Додаток: заява про порушення справи про банкрутство на 48 аркушах.
Суддя Бахарєв Б.О.