"15" червня 2011 р.Справа № 10/17-1649-2011
за позовом Приватного підприємства «Білоозір'я»
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Болградський виноробний завод»
про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 28.04.2011р. №28/04
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ПП «Білоозір'я»звернулося до ПрАТ «Болградський виноробний завод»з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області визнати дійсним договір №18-11/09 від 18.11.2009р., укладений між ЗАТ «Болградський виноробний завод»та ПП «Білоозір'я», а також визнати за ПП «Білоозір'я»право власності на майно, а саме: будівля механічних майстерень (вул. Болградська ,6); маслобойка (вул. Болградська, 6А); контора СВК (вул. Кірова, 62); польовий стан (вул. Болградська,6); механічний ток (вул. Болградська,6); центральні майстерні (вул. Кірова, 62); млин 5САВ415 (вул. Болградська,6А); ремонтні майстерні (вул. Болградська,6); склад зерновий (вул. Болградська,6); скотомогильник (вул. Болградська,6); вагова (вул. Болградська,6); гараж автомобільний (вул. Кірова, 62); гараж автомобільний (вул. Кірова, 62); альтанка (вул. Радянська,171); будівля винзаводу 621 (вул. Радянська,171); погріб 281 (вул. Радянська,171); винохранилище 622 (вул. Радянська,171); пристройка цеху переробки (вул. Радянська,171); парилка на винзаводі (вул. Радянська,171).
Відповідач надав до суду відзив на позов за вх. №16248/2011 від 25.05.2011р., згідно з яким відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позовні вимоги ПП «Білоозір'я»щодо визнання договору дійсним та визнання права власності на майно за вказаним договором є абсолютно обґрунтованими. Також у відзиві відповідач просить суд розглянути справу без участі представника відповідача у судовому засіданні.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
18.11.2009р. між ЗАТ «Болградський виноробний завод»(продавець, відповідач) і ПП «Білоозіря»(покупець, позивач) укладений договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості №18-11/09, згідно з яким, Продавець передає, а Покупець приймає наступне нерухоме майно:
Будівля механічних майстерень вартістю 84 000 грн. с. Орехівка, вул. Болградська, 6В;
Маслобійка 1992 р. побудови вартістю 2160 грн., с. Орехівка, вул. Болградська,6А;
Контора СПК 1889р. побудови вартістю 12000 грн., с. Орехівка, вул. Кірова, 62;
Польовий стан 1968р. побудови вартістю 2160грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171А;
Механічний ток 1961р. побудови вартістю 4800грн., с. Орехівка, вул. Болградська ,6Г;
Центральні майстерні 1938р. побудови вартістю 2400грн.,с.Орехівка,вул. Радянська,171А;
Млин 5САВ415 вартістю 54000 грн., с. Орехівка, вул. Болградська ,6Б;
Ремонтні майстерні 1969р. побудови вартістю 2160 грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171А;
Склад зерновий 1989р. побудови вартістю 30000грн., с. Орехівка, Болградська ,6Г;
Скотомогильник 1989р. побудови вартістю 1200 грн., с. Орехівка, Болградська ,6Г;
Вагова вартістю 12000грн. Болградська ,6Г;
Гараж автомобільний 1965р. побудови вартістю 9600 грн., с. Орехівка, вул. Кірова, 60;
Гараж автомобільний 1959р. побудови вартістю 2400грн., с. Орехівка, вул. Кірова, 60;
Альтанка вартістю 3600грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171;
Будівля винзаводу 621 1962р. побудови вартістю 4800грн., с.Орехівка, вул. Радянська,171;
Погріб 281 1962р. побудови вартістю 3600 грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171;
Виносховище 622 1973р. побудови вартістю 4800грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171;
Пристройка цеху переробки 1981р. побудови вартістю 3600грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171;
Парилка на винзаводі 1965р. побудови вартістю 3600грн., с. Орехівка, вул. Радянська,171;
Відповідно до умов п.2.1. договору загальна вартість даного договору становить 260880 грн., а згідно з умовами п.2.3. договору, розрахунки за вказаним договором здійснюються наступним чином: 100% договірної ціни не пізніше 59-го дня з моменту підписання акта приймання-передачі.
Умовами п.3.2. договору встановлено, що сторони дійшли згоди, що процедура приймання-передачі, складання і підписання актів приймання-передачі повинна бути завершена сторонами в строк до 17.07.2008р.
18.11.2009р. між сторонами підписаний акт приймання-передачі згідно договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 18.11.2009р. №18-11/09, згідно з яким, Продавець передав, а Покупець прийняв нерухоме майно, перелічено у договорі купівлі-продажу.
11.10.2010р. здійснено державну реєстрацію зміни найменування Продавця з ЗАТ «Болградський виноробний завод»на ПрАТ «Болградський виноробний завод», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №173926, а 07.04.2011р. ПрАТ «Болградський виноробний завод»на клопотання ПП «Білоозір'я»про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 18.11.2009р. №18-11/09 відмовилося від нотаріального посвідчення цього договору, з посиланням при цьому на відсутність у цьому необхідності.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову, з наступних мотивів.
За загальним правилом встановленим вимогами ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Поряд з цим в силу вимог ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилися від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійним. У цьому разі нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель», на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Вимогами ст.210 ЦК України також передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму, а згідно з вимогами ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Таким чином укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості №18-11/09 від 18.11.2009р., від нотаріального посвідчення якого ухиляється відповідач, підлягає як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, а відповідно до вимог ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що норма ч.2 ст.202 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст.210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При цьому аналогічна правова позиція викладена і у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині позовних вимог про визнання дійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості №18-11/09 від 18.11.2009р. Більш того, доказів, які підтверджують виконання договору купівлі-продажу з боку покупця, а саме доказів оплати нерухомого майна покупцем, позивачем до суду не надано, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Копії банківських виписок від 06.08.2010р., від 10.08.2010р., від 11.08.2010р., від 12.08.2010р., від 13.08.2010р., від 21.08.2011р., від 01.06.2011р., які представник позивача надав до суду в якості доказів виконання покупцем договору купівлі-продажу, не прийняті до уваги господарським судом в якості належних і допустимих доказів оплати позивачем нерухомого майна за договором купівлі-продажу, оскільки вищевказані копії банківських виписок свідчать про те, що грошові кошти сплачені позивачем відповідачу за оренду будівель відповідно до договору №18-11/09 від 18.11.2009р. Більш того, правові підстави вважати, що ці грошові кошти сплачені позивачем саме на виконання договору купівлі-продажу у господарського суду відсутні.
Позовні вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомості, що перелічені у договорі купівлі-продажу об'єктів нерухомості №18-11/09 від 18.11.2009р., також не підлягають задоволенню господарським судом, з огляду на вимоги ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України, згідно з якою, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Приватному підприємству «Білоозір'я»у задоволені позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено 17 червня 2011 року.