"15" червня 2011 р. Справа № 5016/374/2011(4/24)
м .Миколаїв
Позивач ДП “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства
“Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”,
54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2а.
Відповідач Закрите акціонерне товариство “Трикратське кар'єроуправління”,
56535, Микол. обл., Вознесенський р-н, с. Трикрати, вул. Гагаріна, 102,
про: стягнення 3125 грн. 99 коп.
Суддя А.К.Семенов
Від позивача: ОСОБА_1. -довіреність № 25 від 01.02.2011 року.
Від відповідача: не присутній.
Позов поданий ДП “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” до Закритого акціонерного товариства “Трикратське кар'єроуправління” про стягнення 3103 грн. 97 коп.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору в частині розрахунку за надані послуги.
До господарського суду 06.04.2011 року від представник позивача надійшов розрахунок штрафних санкцій (а.с.78), в якому представник позивача остаточно клопоче стягнути з відповідача 3125 грн. 99 коп. з яких:
- 1754 грн. 97 коп. - сума боргу;
- 772 грн. 19 коп. - сума, на яку збільшений борг з урахуванням індексу інфляції за період з березня 2008 року по лютий 2011 року.
- 160 грн. 98 коп. - 3% річних за період з березня 2008 року по лютий 2011 року.
- 315 грн. 00 коп. - пені у розмірі 0,1 %.
- 122 грн. 85 коп. -штраф у розмірі 7%.
Відповідач свого представника у судове засідання не направив, але відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи надав, проти позову заперечує повністю.
В судовому засіданні 15.06.2011 року представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання суду доказів стосовно того, що ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" є підприємством, котре відноситься до державного сектору економіки.
В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відмовлено з наступного.
Відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не подано доказів на обґрунтування клопотання.
Ухвалою господарського суду від 30.05.2011р., суд зобов'язував позивача надати докази того, що ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" є підприємством, котре відноситься до державного сектору економіки. Проте, представник позивача, витребувані документи суду не надав, поважних причин невиконання вимог ухвали господарського суду не навів.
Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.06.2011 року за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Обставини справи.
14 січня 2008 року між ДП “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” в особі філії «Вознесенський райавтодор» (за договором виконавець) й Закрите акціонерне товариство “Трикратське кар'єроуправління” (за договором замовник) укладено договір про надання послуг № 14/01/08 (а.с.8-9).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника, протягом визначеного в договорі стоку надавати за оплату наступні послуги:
послуги автокрана СМК -10;
послуги автогрейдеру ГС -1402;
послуги навантажувача К -702,
а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.
П. 3.1 договору визначено, що «За надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю протягом трьох днів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок».
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Це підтверджується актами (а.с.10-12).
Відповідач в порушення умов договору за отримані послуги розрахувався частково.
18.03.2010 року сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків, згідно з якого борг відповідача становить 2043 грн. 77 коп. (а.с.15).
На адресу відповідача 20.01.2011 року надіслано претензію, яка залишена без задоволення та відповіді.
На день звернення з позовом відповідач заборгованість не сплатив.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 3125 грн. 99 коп. з яких: 1754 грн. 97 коп. - сума боргу, 772 грн. 19 коп. - сума, на яку збільшений борг з урахуванням індексу інфляції за період з березня 2008 року по лютий 2011 року, 160 грн. 98 коп. - 3% річних за період з березня 2008 року по лютий 2011 року, 315 грн. 00 коп. - пеня у розмірі 0,1 %, 122 грн. 85 коп. - штраф у розмірі 7%.
Відповідач, як вже вище вказано, свого представника в судове засідання не направив, але письмовий відзив на позовну заяву надав, позовні вимоги не визнає мотивуючи це наступним:
- не вірно зроблено нарахування пені;
- позивач не належить до підприємства, котре відноситься до державного сектору економіки, тому підстави для застосування ст. 231 ГК України відсутні.
До вимоги про стягнення штрафних санкцій відповідач просить застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобов'язань по договору про надання послуг в частині розрахунку за надані послуги.
Як вже вище наведено, у пункті 3.1 договору від 14.01.2008 року про надання послуг зазначено, що «за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю протягом трьох днів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок».
Проте, у пункті 3.1 договору від 14.01.2008 року про надання послуг не вказано дату або подію після настання яких замовник (відповідач) протягом трьох днів зобов'язаний сплатити виконавцю (позивачеві) за надані послуги. Тобто, строк виконання замовником зобов'язання щодо розрахунку за надані послуги договором від 14.01.2008 року не встановлений.
У ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено: «Якщо строк (термін) вико-нання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».
До матеріалів справи додана претензія (вимога) № Юр/139 від 20.01.2011 року якою позивач просить відповідача сплатити 2043 грн. 77 коп. .
Вказана претензія не є вимогою у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України з наступного.
Претензія містить посилання на ст.ст. 5,6,7 ГПК України. Про статтю 530 Цивільного кодексу України в ній не згадується.
Відповідно до статті 6 ГПК України і статті 222 ГК України право на пред'явлення претензії мають підприємства та організації чиї права і законні інтереси порушено.
Передбачене статтею 6 ГПК звернення підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено з письмовою претензією до порушника є процесуальною дією і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у статті 530 Цивільного кодексу України. (См. також, Лист Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року».
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підпри-ємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх по-рушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 2 ст.21 ГПК України позивачами є перелічені в ст. 1 ГПК України суб'єкти, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта під-приємницької діяльності, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен вста-новити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного мате-ріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'я-совує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду.
Позивачем не доведено, що відповідач свого обов'язку щодо розрахунку за надані послуги не виконав, оскільки договором від 14.01.2008 року строк розрахунку не встановлений, а з вимогою у розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України він до відповідача не звертався.
Отже, позивачем всупереч вимог статті 33 ГПК України не доведено, що його права і охоронювані законом інтереси порушено і він має право на звернення до господарського суду за їх захистом
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
За таких обставин, в позові слід відмовити повністю.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44,49,75,82 84,85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу, рішення підписано 17.06.2011 року.
Суддя А.К.Семенов