01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"03" жовтня 2006 р. Справа № 152/9-06
Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу
за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м.Київ
до 1) Виконавчого комітету Баришівської селищної ради, смт. Баришівка
2) Баришівського районного споживчого товариства, смт. Баришівка
про визнання права власності,
за участю представників:
позивача:Ситенок О.Д., довір. № 01-14 від 10.01.2006р.
відповідача:1) Зайченко С.С., довір. № 256 від 19.09.2006р.
2) Самойленко Р.П., довір. № 60 від 01.08.2006р.,
Обставини справи:
До господарського суду надійшла позовна заява Київської регіональної спілки споживчої кооперації (далі позивач, Київрегіонспілка) до виконавчого комітету Баришівської селищної ради (далі відповідач1, Баришівський виконком) та Баришівського районного споживчого товариства (далі -відповідач2, Баришівське РСТ) про визнання за Київською регіональною спілкою споживчої кооперації права власності на об'єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу Баришівського ринку (м. Баришівка, Київська область, вул. Жовтнева, 71).
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою правління Київської облспоживспілки від 12.03.2002 (протокол засідання № 5, п.1) та від 20.05.2003 (протокол засідання №6, п.1) прийнято рішення про передачу до статутного фонду позивача цілісного майнового комплексу Баришівського ринку, розміщеного за адресою: смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 71. Комплекс був переданий до статутного фонду згідно акту передачі - приймання основних засобів Київської облспоживспілки на баланс в статутний фонд, як власність Київської регіонспоживспілки від 08.07.2003 №11.
Для оформлення за собою права власності позивач звернувся до виконавчого комітету Баришівської селищної ради листом від 01.02.2005 № 01-30 з доданими до нього документами, в якому просила оформити право власності на цілісний майновий комплекс Баришівського ринку. Однак, як стверджує позивач, даний лист залишився без розгляду та відповіді, а такі дії виконкому свідчать про невизнання останнім такого права за Позивачем.
Відповідач2, на думку позивача також оспорює право Київської регіонспоживспілки на спірне майно, що випливає з того, що ним подавались документи для оформлення права власності на спірне майно за собою.
Документами, що підтверджують право власності Київської обласної спілки споживчих товариств на цілісний майновий комплекс Баришівського ринку позивач вважає: Рішення Київської обласної Ради народних депутатів № 143 від 05.05.1987р., Постанову управління торгівлі Київського облвиконкому Київської області та Правління Київської облспоживспілки № 5 «О передаче областной объединенной дирекции колхозных рынков»від 21.05.1987 відповідно до яких у підпорядкування до Київської облспоживспілки було передано обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків; акт прийому-передачі між обласною об'єднаною дирекцію колгоспних ринків управління торгівлі Київського облвиконкому та Київською облспоживспілкою від 16.06.1987, Постанова №13 від 5.02.1988р. «О совершенствовании структуры рынков», на виконання якої була проведена передача ринків райспоживспілкам та райспоживтовариствам за територіальною належністю, станом на 01.01.1988 у тимчасове користування без зміни права власності. Зокрема, як зазначає позивач, відповідно до вказаної Постанови Баришівському районному споживчому товариству у тимчасове користування було передано Баришівський колгоспний ринок. Відповідно до постанови від 18.09.1997 №151 та акту приймання-передачі від 14.10.1997 приміщення Баришівського ринку передано Київському обласному об'єднанню ринків Київської обласної спілки споживчих товариств.
В обґрунтування вимог позивач стверджує, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником уповноваженим ним органом) тощо. Вважає, що передача спірного майна Київською обласною спілкою споживчих товариств до статутного фонду Київської регіонспоживспілки є правомірною, оскільки, на момент передачі спірного майна Київська облспоживспілка була єдиним носієм права власності, щодо даного майна.
Відповідач 1 проти позову заперечує оскільки згідно п.2 постанови Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 року «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», колгоспні ринки із Міністерства торгівлі УРСР були безоплатно передані у відання організацій споживчої кооперації, у зв'язку з чим ринки перейшли у власність місцевих спілок, в тому числі і ринок в смт. Баришівка, Київської області, який перейшов у власність Баришівській райспоживспілці, а саме її пайовикам, відповідно до п.1.1, ст. 2 Загальних положень статуту Баришівської райспоживспілки. Крім цього, відповідач посилається на лист Міністерства юстиції України від 16.09.1992р. №6-5-1330, відповідно до якого постанова Ради Міністрів УРСР є діючою, а право власності і розпорядження її майном, належить виключно місцевим спілкам. Стверджує, що 25.09.97 року по справі 181-2-97 «Про визнання недійсним рішення Баришівської селищної ради», де позивачем являвся ринок Баришівської райспоживспілки, а відповідачем відповідно виконавчий комітет Баришівської селищної ради було прийнято рішення, в якому ринок визнавався ринком Баришівської райспоживспілки. Також, Київській облспоживспілці господарським судом Київської області було відмовлено при розгляді справи №272/4-02 від 22.10.2002 року «Про витребування майна з чужого незаконного володіння», по справі №154/17-02 від 10.12.02 року «Про визнання права власності та визнанням недійсним рішення господарського суду Київської області по справі №272/4-02»Київській апеляційний господарський суд скаргу Київської ОСС залишив без задоволення. З 1995р. земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні Баришівської райспоживспілки. Просить в позові відмовити.
Відповідач2, проти позову також заперечує, вважає, що згідно п.2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987р. «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», колгоспні ринки із Міністерства торгівлі УРСР були безоплатно передані у відання організацій споживчої кооперації, в зв'язку з чим ринки перейшли у власність її місцевих спілок, про що свідчить зокрема п.1.1. в ст.1 загального положення в статуті Баришівскої райспоживспілки. Рішенням Баришівської селищної Ради народних депутатів від 17.01.1995 року № 6 було виділено землю в постійне користування Баришівській райспоживспілці, що підтверджено Державним актом на право постійного користування землею за КВ Р 1000017 від 5.2.1995 року. Постановою №151 від 18.09.1997р. правління Київської облспоживспілки своєю, створивши об'єднання ринків, всі ринки області підпорядкували в це об'єднання. Так було підпорядковано і ринок Баришівської райспоживспілки, як юридичну особу, проте не передано у власність Київській облспоживспілці. Просить в позові відмовити.
В судовому засіданні 03.10.2006р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи об'єднання громадян у кооперативні організації (кооперативи чи кооперативні об'єднання), функціонування кооперативного руху та споживчої кооперації в Україні визначаються Законами України «Про кооперацію»та «Про споживчу кооперацію», ГК України.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативних організацій зазначені Закони виділяють споживчі кооперативи (споживчі товариства) як організації споживчої кооперації -первинну ланку у системі споживчої кооперації. Відокремлені поняття «організації споживчої кооперації»та їх «спілки»і в законодавстві УРСР, зокрема в ЦК УРСР (ст. 35 визначає окремо кооперативні об'єднання (спілки) та кооперативні організації, що входять до його складу; ст.ст. 395-401 визначає організацію споживчої кооперації безпосереднім виконавцем за договором комісії), в Постанові Центрального Комітету Компартії України та Ради Міністрів УРСР №124 від 14.04.1987р. «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків»(що розрізняє як окремі Укоопспілку, облспоживспілки та організації споживчої кооперації).
Власність споживчої кооперації складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності (п.1 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»). Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»власність споживчих товариств утворюється з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг, цінних паперів та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що є необхідним для здійснення статутних завдань, є власністю споживчої кооперації. Крім того, до майна споживчої кооперації можуть належати будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, машини, товари, кошти та інше майно.
Як визначено у пункті 4 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію», власність спілок споживчих товариств утворюється з майна, переданого їх членами, коштів, одержаних від господарської діяльності підприємств і організацій спілки, реалізації цінних паперів та іншої діяльності. Суб'єктами права власності споживчої кооперації є члени споживчого товариства, трудові колективи кооперативних підприємств і організацій, а також юридичні особи, частка яких у власності визначається відповідними статутами (п. 6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»).
Власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна.
Позивач, в обґрунтування свої вимог стверджує, що передача спірного майна Київською обласною спілкою споживчих товариств до статутного фонду Київської регіонспоживспілки є правомірною, оскільки, на момент передачі спірного майна Київська облспоживспілка була єдиним носієм права власності, щодо даного майна.
Проте, з таким погодитись неможна з огляду на наступне:
Відповідно до п. 2 Постанови Центральний Комітет Компартії України та Ради Міністрів УРСР №124 від 14.04.1987р. «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків»доручено Міністерству торгівлі УРСР передати в установленому порядку протягом II кварталу 1987 р. колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації. Передачу колгоспних ринків постановлено провадити безоплатно.
Отже, за наведеною постановою колгоспні ринки на безоплатній основі мали бути передані саме організаціям споживчої кооперації, а не Укоопспілці чи облспоживспілці.
На виконання зазначеної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСУ від 14.04.1987 року №124 виконавчий комітет Київської обласної ради народних депутатів прийняв рішення №143 від 05.05.1987 року «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», відповідно до пункту 2 якого управлінню торгівлі Київського облвиконкому було доручено протягом її кварталу 1987 року передати Київській обласній споживчій спілці в установленому порядку об'єднану дирекцію ринків з ринками та іншими структурними підрозділами, які входять до її складу.
На виконання наведеного вище рішення була прийнята спільна постанова колегії управління торгівлі Київського облвиконкому та правління Київської облспоживспілки №5 від 21.05.1987 року, пунктом 2 якої було передбачено вивести обласну об'єднану дирекцію колгоспних ринків з підпорядкування управління торгівлі облвиконкому й прийняти її в підпорядкування обласної споживчої спілки з дня підписання акту передачі - прийому.
Отже, з цього часу до Київоблспоживспілки повинна була надійти у визначеному порядку об'єднана дирекція ринків із структурними підрозділами саме у підпорядкування (під керівництво).
Згідно з положеннями ст. 86 ЦК УРСР правомочності щодо володіння, користування і розпорядження майном належать саме власнику такого майна. Зазначені правомочності розкриваються через право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. За таких обставин, суд вважає, що у особи, в підпорядкуванні якої знаходиться певний суб'єкт, відсутнє право власника щодо володіння, користування, розпорядження майном цього суб'єкта.
За таких обставин твердження позивача, щодо наявності у Київської облспоживспілки права власності на Баришівський ринок на підставі перелічених постанови №124, рішення №123, постанови №5 є помилковими.
Твердження позивача, що Баришівський ринок безпосередньо було передано Київській облспоживспілці за актом прийому-передачі між обласною об'єднаною дирекцію колгоспних ринків управління торгівлі Київського облвиконкому та Київською облспоживспілкою від 16.06.1987р., не підтверджуються матеріалами справи. Із зазначеного акту вбачається, що Баришівський ринок було прийнято не Київською облспоживспілкою, а Баришівською райспоживспілкою, оскільки приймання-передача ринку здійснювалась комісією за участю посадових осіб (головний бухгалтер райспоживспілки Лазько) райспоживспілки, а сам акт приймання передачі скріплено печаткою Правління Баришівської райспоживспілки.
З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Є.П. Євграфова
Рішення підписано 06.10.2006р.