Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" травня 2011 р. Справа № 5023/2039/11
вх. № 2039/11
Суддя господарського суду Доленчук Д. О.
при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків
до ФОП ОСОБА_2, м. Харків
про розірвання договору та стягнення 319000,00 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про розірвання договору № 54-10 від 05.09.2010 р. на поставку товару, укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 319000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач вказував, що договір з боку відповідача не був виконаний, а замовлені товари не доставлені, у зв'язку з чим позивачем втрачено інтерес щодо подальшого виконання умов даного договору.
Сторони до початку судового засідання призначеного на 10.05.2011 р., через канцелярію господарського суду 10.05.2011 р. за вх. № Д 838, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.
Позивач, через канцелярію господарського суду 10.05.2011 р. за вх. № 9313, надав заяву про залучення до матеріалів справи квитанції про доплату державного миту у розмірі 75,00 грн., яка господарським судом була задоволена та надана квитанція судом залучена до матеріалів справи.
Позивач, через канцелярію господарського суду 10.05.2011 р. за вх. № 10490, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: АДРЕСА_1, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 10.05.2011 р. за вх. № 10489, надав заяву про надіслання йому всіх процесуальних документів по справі на адресу: АДРЕСА_2, яка господарським судом була задоволена та залучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні призначеному на 10.05.2011 року було оголошено перерву до 17.05.2011 року о 16:00.
Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 17.05.2011 р. за вх. № Д904, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 10.05.2011 р. за вх. № 9314, надав заяву згідно якої вказував, що він позовні вимоги визнає у повному обсязі, та своїми діями вимоги ст. 22 ГПК України не порушує. Дана заява відповідача господарським судом залучена до матеріалів справи.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
05.09.2010 р. між сторонами було укладено договір № 54-10 на поставку товару (надалі - договір).
Згідно вказаного договору позивачем було замовлено у відповідача карбід кремнію у кількості 19000 кг на загальну суму 319000,00 грн. (специфікація до договору). Кінцевою датою поставки згідно специфікації до договору була дата - 05.10.2010 р.
Пунктом 2.2. договору було передбачено, що оплата товару здійснюється відповідачу згідно платіжного доручення або готівкою.
Так, 05.09.2010 р. позивачем було передано відповідачу грошові кошти у розмірі 319000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру відповідача від 05.09.2010 р. на суму 319000,00 грн.
Згідно п. 3.1.1. договору відповідач був зобов'язаний в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту оплати здійснити поставку товару позивачу в кількості та номенклатурі вказаній у специфікації.
Пунктом 8.3. договору було передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду або за письмовою заявою однієї із сторін у разі невиконання умов договору.
Судом встановлено, що з матеріалів справи не вбачається доказів поставки відповідачем позивачу товару за договором та доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 319000,00 грн.
За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені свої зобов'язання перед позивачем за договором щодо поставки останньому відповідного товару.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору та стягнення 319000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 3275,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 651, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Розірвати договір № 54-10 від 05.09.2010 р. на поставку товару, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: АДРЕСА_3; поштова адреса: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) суму попередньої оплати у розмірі 319000,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3275,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Доленчук Д. О.
Рішення підписано 23.05.2011 р.