Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2011 р. Справа № 5023/1674/11
вх. № 1674/11
Суддя господарського суду Яризько В.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов.)
відповідача - 1 - ОСОБА_2. (дов.)
2-відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків
до 1 - ого відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" м. Харків ,
2 - ого відповідача ТОВ "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", м. Харків
про визнання недійсним договору іпотеки
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" звернулось до господарського суду з позовною заявою до першого відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" та другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", в якій просить суд визнати недійсним іпотечний договір №820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року, укладений між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів".
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги з підстав, що викладені в позовній заяві.
Представник першого відповідача проти позову заперечує з підстав, що викладені в відзиві на позов, який судом долучений до матеріалів справи. Крім того 1-відповідач вважає, що є підстави для припинення провадження у справі, оскільки господарським судом Харківської області в межах справи № 40/250-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", м. Харків, до 1. Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії Акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків, про визнання договорів недійсними досліджувалось питання недійсності спірного іпотечного договору та рішенням суду, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору № 820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року.
Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився.
Судом встановлено, що ухвали суду, направлені за адресою другого відповідача, по якій він зареєстрований та яка підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернуті поштою з довідками про те, що адресат вибув.
Суд вважає, що належним чином повідомив 2-відповідача про час та місце розгляду справи, 2-відповідача своїми процесуальними правами не скористався, а за таких обставин справа розглядається за відсутності 2-відповідача за наявними в матеріалах справи документами на підставі ст. 75 ГПК України.
В слуханні справи оголошувались перерви до 26.04.2011р. о 14:00 год., 12.05.2011р. о 15:30 год.
Вислухавши представників позивача та 1-відповідача, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
22 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" (другим відповідачем) та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (першим відповідачем) був укладений Генеральний договір про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 (договір), згідно з пунктом 1 та пунктом 2 якого відповідач зобов'язався надавати позивачу кошти в кредит на умовах визначених договором від 22 травня 2008 року та додатковими угодами до нього в період з 22 травня 2008 року до 21 травня 2013 року, а позивач зобов'язувався повертати кредит, сплачувати проценти та комісії у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього. Згідно з пунктом 3 договору надання кредитних послуг за договором здійснюється шляхом укладання додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору від 22 травня 2008 року.
22 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" була укладена додаткова угода №1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №820/1/02-8/018, згідно з пунктом 1 та пунктом 2 якого відповідач зобов'язався надати позивачу у кредит грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 544 500 доларів США зі сплатою 14% річних в доларах США та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів за Генеральним договором, що містяться в додатку 1 до Генерального договору. Згідно з пунктом 6 додаткової угоди сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" (позивачем) та першим відповідачем було укладено іпотечний договір № 820/2/02-8/198 від 22 травня 2008 року, з умовами якого ТОВ "ХІПК" надало в іпотеку нежитлові приміщення підвалу №1-8, першого поверху №1-74, другого поверху №1-33 в літері А-2, нежитлові будівлі літер А-1, Ж-1, В-1, И-1, Е-1, Д-1, Б-1, Г-1, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А, на забезпечення виконання Відповідачем-2 його зобов'язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що директор позивача уклав спірний іпотечний договір з метою забезпечення зобов'язань 2-відповідача щодо повернення кредиту в межах загального ліміту, що дорівнює 2 750 000,00 грн., сплата відсотків за користування кредитом у розмірі, що визначатиметься відповідними додатковими угодами, комісій, неустойки та витрат 1-відповідача. Однак Додатковою угодою № 1 від 22.05.2008р. було змінено умови Генерального договору про надання кредитних послуг №820/1/02-8/018 від 22.05.2008 року, а саме змінено валюту кредитування на долари США та встановлена процента ставка за користування кредитом на рівні 14% річних, що призвело до збільшення відповідальності позивача, про що його не було повідомлено, оскільки протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ХІПК" №2503.1 від 26.03.2008 року учасниками надавалася згода на передачу нерухомості в іпотеку за кредитом ТОВ "ІБФ "ВБК" у сумі 2 70 000,00 грн., ніяких інших рішень щодо збільшення ліміту відповідальності майнового поручителя, надання згоди на забезпечення іпотекою процентів за кредитом, штрафних санкцій та збитків загальними зборами позивача не приймалося.
Позивач вважає, що директор не мав повноважень на підписання спірного іпотечного договору, оскільки протокол загальних зборів учасників ТОВ "ХІПК" №2503.1 від 26.03.2008 року не надає законного права директорові на підписання іпотечного договору №820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року, оскільки акт юридичної особи в простій письмовій формі не міг надавати право на укладання нотаріально посвідченого договору. Укладення ОСОБА_3 іпотечного договору №820/2/02-8/198 від 22.05.2008 року загальними зборами позивача в подальшому не схвалювалося.
Стосовно клопотання 1-відповідача про припинення провадження у справі суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
З тексту рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2010р. по справі № 40/250-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК", м. Харків, до 1. Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії Акціонерного комерційного банку "Укрсоцбанк", м. Харків, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків, про визнання договорів недійсними вбачається, що по зазначеній справі заявлялась вимога про визнання недійсним іпотечного договору № 820/2/02-8/198 від 22 травня 2008 року з тієї підстави, що позивач просив визнати недійсним Генеральний договір про надання кредитних послуг № 820/1/02-8/018 від 22 травня 2008 року, а згідно статті 528 Цивільного кодексу України недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тому у зв'язку з недійсністю кредитного договору № 820/1/02-8/018, недійсним також є і іпотечний договір №820/2/02-8/198 від 22 травня 2008 року.
Отже підстави для визнання недійсним іпотечного договору № 820/2/02-8/198 від 22 травня 2008 року, що були заявлені в межах справи № 40/250-10, є відмінними від підстав, що заявлені в даній справі, а за таких обставин підстави для припинення провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Судом встановлено, що відповідно до п. 8.17 Статуту позивача до компетенції Директора відноситься укладання правочинів (договорів, контрактів, угод та ін.) від імені товариства з юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за її межами на суму, що не перевищує 10000,00 грн. з дотриманням вимог цього Статуту, а також підписує такі договори, контракти та інші документи, в тому числі кредитні, депозитні, застави.
Відповідно до п. 8.6.5 Статуту позивача до компетенції загальних зборів товариства відноситься затвердження угод на суму понад 10000,00 грн.
Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" від 25.03.2008р. вирішено передати нерухоме майно нежитлові приміщення підвалу №1-8, першого поверху №1-74, другого поверху №1-33 загальною площею 2694,4 кв.м. в літері А-2, нежитлові будівлі літер А-1, Ж-1, В-1, И-1, Е-1, Д-1, Б-1, Г-1, площею 327,1 кв.м, в іпотеку під кредит ТОВ "Інвестиційна будівельна фірма "ВБК" у сумі 2750000,00 грн., надано право підпису в договорі іпотеки директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" ОСОБА_3 на свій розсуд. Дане рішення оформлено протоколом № 2503.1 від 25.03.2008р.
Згідно з відомостями, що внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, особа, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" без довіреності, в тому числі підписувати договори є ОСОБА_3.
Згідно положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Враховуючи, що загальними зборами позивача вирішено передати майно в іпотеку та надано директору товариства право на підписання договору, то у директора позивача були всі належні повноваження на підписання спірного іпотечного договору.
При цьому суд зазначає, що ні статут позивача, ні норми діючого законодавства не вимагають в таких випадках крім рішення загальних зборів складання ще яких-небудь документів на надання права директору підписувати договір.
Статтею 577 ЦК України передбачено, що якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, а отже при наданні прав на підписання договору про надання нежитлових приміщень в іпотеку, учасники загальних зборів розуміли, що такий договір укладається та посвідчується нотаріально.
За таких обставин суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що директору не було надано повноважень на укладання нотаріально посвідченого іпотечного договору.
Суд також зазначає, що пунктом 1.1. спірного іпотечного договору передбачено, що позивач передає майно в іпотеку в якості забезпечення виконання другим відповідачем зобов'язань за основним зобов'язанням, укладеним між першим та другим відповідачами, Додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені між першим та другим відповідачами, яким обумовлене Основне зобов'язання, тобто укладаючи іпотечний договір сторони розуміли, що в подальшому Додатковими угодами до основного договору можуть бути змінені які-небудь умови основного договору, а відповідно зменшитись чи збільшитись обсяг відповідальності іпотекодавця, однак іпотечний договір був підписаний без розбіжностей.
Крім того суд зазначає, що сума кредиту в розмірі 544 500 доларів США (з урахуванням курсу долару США до гривні на момент укладення вказаних договорів) є еквівалентної сумі в гривнях в розмірі 2750000,00 грн.
Стосовно того, що спірний іпотечний договір був укладений без мети отримання прибутку, тобто всупереч Статуту та вимогам діючого законодавства, то суд зазначає наступне, що діюче законодавство передбачає та не забороняє можливості надання нежитлових приміщень в іпотеку.
Згідно п. 1, 2 ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд зазначає, що діяльність суб'єкту підприємницької діяльності спрямована на отримання прибутку, однак враховуючи те, що суб'єкти підприємницької діяльності несуть при здійсненні своєї діяльності певні ризики, то враховуючи зміну обстановки та певні процеси, які проходять в економіці держави, не від кожної діяльності та не від кожної операції може бути отриманий прибуток та підприємство певний період може працювати в збиток для досягнення в подальшому бажаного результату.
Суд звертає увагу на те, що неотримання прибутку від укладення певного договору не є підставою для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як встановлено судом спірний договір було складено згідно вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та підписано уповноваженими представниками юридичних осіб.
Позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним, судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про недійсність спірного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Яризько В.О.
Повний текст рішення підписаний 17.05.2011р.