Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" травня 2011 р. Справа № 5023/1697/11
вх. № 1697/11
Суддя господарського суду Буракова А.М.
при секретарі судового засідання Чепак А.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за дов. від 15.09.2010 року,
відповідача - не з"явився,
3-ої особи - не з"явився,
розглянувши справу за позовом Публічно акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк
до Державного підприємства "Східно-Український центр експертиз", м. Харків 3-я особа , Держинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м.Харків,
про визнання недійсним звіту про оцінку майна
Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк", м. Донецьк (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Східно-Український центр експертиз", м. Харків 3-я особа , Держинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, м.Харків про визнання недійсним звіту про оцінку майна. В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на невідповідність Звіту про незалежну оцінку майна від 21.01.2011 року, оціночна вартість Предмету застави, якого склала суму у розмірі 98400,00 грн., позивач вважає, що не відповідає дійсності та не відображає реальні ціни на аналогічні транспортні засоби, які склались на теперішній час на аналогічне рухоме майно, а саме оцінка є значно зниженою, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 квітня 2011 року о 10:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 квітня 2011 року розгляд справи був відкладений на 18 квітня 2011 року о 11:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 року розгляд справи було відкладено на 05.05.2011 року о 11:30 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.05.2011 року о 12:30 годині.
Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача та 3-ої особи в призначене судове засідання не з"явились, вимоги попередньої ухвали суду не виконали, причини неявки суду не відомо.
Відповідач та 3-я особа не скористались своїми правами, наданими їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь свого представника в судовому засіданні.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" («Позивач, Банк») та громадянкою України ОСОБА_3 («Позичальник») був укладений Кредитний договір № 6422724 від 21 травня 2008 року («Кредитний договір»), відповідно до якого Позивач надав Позичальнику кредит у розмірі 27 245,00 доларів США (двадцять сім тисяч двісті сорок п'ять доларів США 00 центів). Кредит надавався строком до 21.05.2015 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи із 13,49% річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік (пункти 1.3, 3.1.2 Кредитного договору).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Позивачем за Кредитними договором між Банком та ОСОБА_3 був укладений Договір застави транспортного засобу № 6460387 від 21 травня 2008 року, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 1813 («Договір застави»), згідно з яким в забезпечення зобов'язань Позичальника за Кредитним договором було передано в заставу Банку транспортний засіб: NISSAN QASHQAI, рік випуску 2008, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 («Предмет застави»).
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити відсотки за користування кредитом, своєчасно здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, закріпленим в додатку № 1 до Кредитного договору. Вказані обов'язки зазначені у пунктах 1.1, 3.1.1, 3.2.1 Кредитного договору.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві , позичальник свої зобов"язання за кредитним договором не виконав, у зв"язку з чим, станом на 31 травня 2010 р. заборгованість складала 29 815,99 доларів США.
31 травня 2010 р. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинила виконавчий напис на Договорі застави на задоволення вимог Позивача за рахунок майна, що є предметом застави («Виконавчий нанис»).
Виконавчий напис було пред'явлено на виконання до Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції («Третя особа»).
13.07.10 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
27.12.10 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції складено акт опису й арешту переданого Банку в заставу майна (серія АА № 782063).
Відповідно до п.2 ч.6 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку , встановленому законодавством про оцінку майна , майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Статтею 14 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено , що для з"ясування та роз"яснення питань , що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань , державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста , а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб"єктів оціночної діяльності - суб"єктів господарювання.
Приписами п. 2 ч. 18 ст. Закону передбачено, що державний виконавець залучає до проведення виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб у встановленому порядку, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Ч. 1 ст. 14 Закону передбачено: «Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності - кількох спеціалістів або експертів для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання». На виконання вищевказаних вимог Закону Третьою особою було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності та експерта для участі у виконавчому провадженні ДП «Східно - Український Центр Експертиз», код 32239179. (відповідач).
Як зазначає позивач, 21.02.11 року Позивачем було отримано повідомлення за вих. № 11-28 1172 про оцінку описаного та арештованого майна (Предмету застави). В повідомлені зазначено, що оціночна вартість Предмету застави складає суму у розмірі 98 400,00 грн.
Позивач вважає, що вказана відповідачем в листі оцінка не відповідає дійсності та не відображає реальні ціни на аналогічні транспортні засоби.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись на інформацію, що міститься в аналогових джерелах. Проаналізувавши наведені аналоги видно, що ціна Предмета застави згідно проведеної державним виконаві"\м оцінки за перерахунком в долари США складає 12 455,70 доларів США, а аналогічні транспортні засоби оцінюються від 18 000,00 доларів США.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна право відношення; 7) припинення право відношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до п.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.
В розумінні норм діючого законодавства, акти -це юридична форма рішень, офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.
Оспорюваний позивачем звіт про оцінку майна (акт оцінки майна) є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб"єктом оціночної діяльності - суб"єктом господарювання відповідно до договору . Звіт підписується оцінювачами, які безпотередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативної правової бази з оцінки майна.
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб"єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, а спірні правовідносини носять господарський характер.
Зокрема, оспорюваний учасником правовідносин акт порушує його права та охоронювані законом інтереси у сфері господарських (майнових) правовідносин.
Такий акт повинен бути спрямований на регулювання суспільних відносин, породжувати певні правові наслідки і мати обов'язковий характер для суб'єктів відносин.
Оспорюваний позивачем акт (звіт) не спрямований на регулювання певних відносин , не породжує конкретно визначених правових наслідків для суб'єктів відносин, не має юридично ооов'язкового характеру для суб'єкта правовідносин, отже наведеним ознакам акту не відповідає.
Ні нормами Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ні інших законів оскарження такого акта в судовому порядку не передбачено.
До того ж , аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст.ст.З, 12 ) свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про повернення державного мита суд керується ст.47 ГПК України та п.3 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 року №7-93, відповідно до яких плачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.
На підставі викладеного, керуючись ст.1, 12, 20, 22, 33, 43, 49, п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, 16 Цивільного кодексу України, ст. 3, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.3 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21 січня 1993 року №7-93, суд -
1.Провадження у справі 5023/1697/11 припинити .
2. Повернути позивачеві державне мито в порядку визначеному чинним законодавством України .
Суддя Буракова А.М.
Повний текст ухвали по справі 5023/1697/11 складено та підписано 17.05.2011 року.