01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
"27" вересня 2006 р. Справа № 259/8-03/7
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Бабенка К.А. розглянув матеріали справи
за позовом автогосподарства МВС України, м.Київ
до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобиль-сервіс», м.Чорнобиль
про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки з вини водія організації (установи, підприємства)
за участю представників сторін:
від позивача: Шевелей В.Т. (дов. №14/1-47 від 25.01.2006р.);
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
до господарського суду Київської області звернулось автогосподарство МВС України, м.Київ з позовною заявою до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобиль-сервіс», м.Чорнобиль про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки з вини водія організації (установи, підприємства).
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2003р. порушено провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2003р. на підставі ухвали заступника голови господарського суду Київської області від 08.12.2003р. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй №258/8-03/7 та розгляд справи призначено на 23.12.2003р.
В судовому засіданні, яке відбулось 23.12.2003р., в зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів, господарський суд відкладав розгляд справи до 15.01.2004р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2004р. призначено комплексну (автотехнічну, автотоварознавчу) судову експертизу у даній справі та зупинено провадження на час її проведення.
12.07.2004р. та 24.07.2006р. господарським судом Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України одержано супровідні листи з висновками судової автотоварознавчої експертизи №2439 від 06.07.2004р. та судової автотехнічної експертизи №211/212 від 19.07.2006р.
В зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду Київської області від 22.08.2006р. поновлено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.09.2006р.
В судовому засіданні, яке відбулось 13.09.2006р. для надання сторонам часу на укладення мирової угоди та з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, господарський суд оголошував перерву до 27.09.2006р.
В судове засідання, яке відбулось 27.09.2006р. відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Проте, в зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, відповідач про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і доказом його обізнаності є підпис його представника на бланку оголошення перерви, наявному в матеріалах справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2003р. о 17 год. 00 хв. в м. Києві на вул. Богатирській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Фольцваген-Пассат, державний знак 000-41 ОО, належного позивачу, яким керував водій Баскевич М.Л. і згідно довідки Департаменту адміністративно-господарського забезпечення Міністерства внутрішніх справ України №47 від 22.12.2003р. перебував з ним у трудових відносинах, та автобуса ЛАЗ-699, державний знак 02-93 КХУ, належного відповідачу, яким керував водій Шеруімов О.М. і згідно довідки відповідача №30-К від 28.10.2003р. теж перебував з ним у трудових відносинах.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №155675 від 17.02.2003р., водій керуючи автобусом ЛАЗ-699 здійснив поворот ліворуч з середнього (другого) ряду при цьому не дав дорогу транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку по лівій (третій) смузі для руху транспорту. В наслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Фольцваген - Пасат, чим порушив п. п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині -і попутним транспортним засобам.
Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автобуса ЛАЗ-699 Шеруімова О.М., що підтверджується Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 07.04.2003р., відповідно до якої Шеруімова О.М. за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, як вбачається з висновку судової автотехнічної експертизи №211/212 від 19.07.2006р., для випадку, коли обставини даної пригоди, а саме виконання маневру лівого повороту-розвороту автобуса ЛАЗ-699, державний знак 02-93 КХУ, підпадають під категорію терміну «про небезпеку для руху», водій даного транспортного засобу Шеруімов О.М. шляхом виконання вимог п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху мав технічну можливість попередити зіткнення із автомобілем Фольцваген -Пасат, державний знак 000-41 ОО. Тобто, цим непрямо підтверджується, що навіть при наявності вини водія автомобіля Фольцваген -Пассат Баскевича М.Л. в перевищені швидкості, на чому наполягає відповідач, водій Шеруімов О.М., при виконанні вимог п. 10.1 та п. 10.4 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість попередити дорожньо-транспортну пригоду, а саме зіткнення з ним.
В зв'язку з тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася 16.02.2003р., тобто на час дії Цивільного кодексу УРСР №1540-VI від 18.07.1963р. (далі -ЦК УРСР), господарський суд дійшов висновку про застосування при вирішенні даного спору його правових норм.
Відповідно ст. 441 ЦК УРСР організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових обов'язків.
А згідно до ст. 4 ЦК УРСР підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.
Отже, права і обов'язки, що склалися між сторонами, виникли із зобов'язання, спричиненого заподіянням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини першої ст. 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Тобто, цією правовою нормою встановлено презумпцію вини.
А згідно ст. 450 ЦК УРСР організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи, проведеної 06.07.2004р. експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №2439 (а.с. 113-116) матеріальний збиток завданий власнику автомобіля Фольцваген-Пассат, державний знак 000-41 ОО, в результаті пошкодження при ДТП становить 36766,59 грн., яка складається з: 4090,46 грн. -втрати товарної вартості, 23584,33 грн. -вартості деталей, що належать заміні з урахуванням експлуатаційного зносу, 7291,80 грн. -вартості робіт по ремонту автомобіля (включаючи фарбування, рихтування) та 1800,00 грн. -вартості фарб і витратних матеріалів.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» №02-5/215 від 01.04.1994р., якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах.
Відповідач відсутність своєї вини в заподіянні шкоди не довів. Навпаки, вина відповідача випливає з протиправної поведінки його працівника, а саме внаслідок порушення правил дорожнього ружу, що спричинило пошкодження транспортного засобу належного позивачу, в зв'язку з чим йому завдано шкоду (причинний зв'язок).
Тому, враховуючи викладене вище, господарський суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує на користь позивача з відповідача 36766,59 грн. матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки з вини його працівника.
Відповідно до частини другої ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від вирішення спору, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 405 грн. 95 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 440, 441, 450 Цивільного кодексу УРСР №1540-VI від 18.07.1963р.; частиною другою ст. 49, ст. ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути на користь автогосподарства МВС України (ЗКПО 14317108) з Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобиль-сервіс» (ЗКПО 24547720) -36766,59 грн. матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки з вини його працівника, а також судові витрати: держмито у сумі 405 грн. 95 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
4. Копію даного рішення надіслати сторонам.
Суддя Бабенко К. А.