Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
16 червня 2011 р. № 2-а- 1597/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Зоркіна Ю.В.
за участю:
представника позивача -Задорожного Д.І.,
відповідача -Шепітько Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом
Дочірнього підприємства "Молочна дистрибьюція-Харків"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позовні вимоги заявлені до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення № 0002362310/2 від 31.12.2010 року № 000168231/1 від 11.10.2010 року, № 0001682310/0 від 23.07.2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем по справі зазначено, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства у сфері оподаткування прибутку підприємств, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнали, просили позовні вимоги залишити без задоволення посилаючись на те, що при проведенні перевірки позивачем не доведено правомірності віднесення до складу валових витрат сум коштів витрачених на здійснення маркетингових послуг на загальну суму 847698,09 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, перевіривши оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступні обставини.
Позивач, пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з ідентифікаційним кодом 32951356, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ Комінтернівського району м.Харкова.
У період з 25.06.2010 року по 09.07.2010 року фахівцями відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року.
Під час проведення перевірки складено акт від 14.07.2010 року № 3491/23-104/32951256, яким зафіксовані порушення в тому числі п.п. 5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.18.3 ст.18 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, ст.9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року, в наслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у ревізуємий період у розмірі 274870,82 грн.
Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення рішення від 23.07.2010 року № 0001682310/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 407448,64 грн., в тому числі основний платіж - 274870,82 грн.,штрафні санкції -132577,82 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного узгодження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів п.1.20 ст.1, ст.5 Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за результати якого:
рішенням ДПІ у Комінтренівському районі м. Харкова від 27.09.2010 року № 17044/10/25-014, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги скасоване податкове повідомлення-рішення від 23.07.2010 року № 0001682310/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині 87905,48 грн. в тому числі основного платежу у розмірі 62946,28 грн., штрафних санкцій -24959,20 грн., в іншій частині рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарги позивачеві направлено податкове повідомлення рішення від 11.10.2010 року № 0001682310/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 319543,16 грн. (основний платіж -211924,54 грн., штрафні санкції -107618,62 грн.;
рішенням ДПА України у Харківській області від 30.11.2010 року № 447/10/25-109, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 11.10.2010 року № 0001682310/1 в частині застосованих штрафних санкцій на 1656,35 грн. За результатами розгляду скарги позивачеві направлено податкове повідомлення рішення від 31.12.2010 року № 0002362310/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 319543,16 грн. (основний платіж -211924,54 грн., штрафні санкції -105962,27 грн.;
рішенням ДПА України від 09.02.2011 року № 2758/6/25-0115 скарга позивача залишена без задоволення, а рішення податкових інспекцій без змін.
Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді віднесено вартість маркетингових послуг на загальну суму 847698,09 грн. в тому числі за 3 квартал 2008 року у сумі 100322,94 грн., за рік 2008 у сумі 122896,05 грн., за І квартал 2009 року у сумі 143253,98 грн., за півріччя 2009 року у сумі 136006,59 грн., за ІІІ квартал 2009 року у сумі 128029,77 грн., за рік 2009 у сумі 155834,80 грн., за І квартал 2010 року у сумі 61353,96 грн. (а.с.23)
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та зазначеними нижче суб'єктами господарювання укладено договори поставки та відповідні супроводжувальні договори на надання маркетингових та мерчендайзингових послуг у вигляді викладки товару на спеціальні конструкції, забезпечення необхідного мінімуму торгівельного обладнання та персоналу для реалізації товару третім особам, нагляд за належним зовнішнім видом товару, послуги, пов'язані із введенням нових товарних найменувань в інформаційну базу тощо, в тому числі з ПП «Деметра»(код 31149163) на суму 13326,00 грн., в т.ч. ПДВ 2221,00 грн.; ТОВ «Караван Харків»(код 34333228) на суму 32291,03 грн., в т.ч. ПДВ 5381,84 грн.; ТОВ «Караван Харків плюс»(код 34333233) на суму 10804,03 грн., в т.ч.. ПДВ 1800,67 грн.; ТОВ «Омега»(код 30982361) на суму 2756,83 грн., в т.ч. ПДВ 459,47 грн.; ТОВ «О'кей Україна»на суму 1812,18 грн., в т.ч. ПДВ 302,03 грн.; ПФ «Апія»(код 25613488) на суму 14035,13 грн., в т.ч. ПДВ 2339,19 грн.; НВПП «Стінг»(код 25472556) на суму 47133,65 грн., в т.ч. ПДВ 7855,61 грн., ТОВ «Український рітейл»(код 34604386) на суму 11151,95 гри., в т.ч. ПДВ 1858,66 грн.; ПФ «Кібела»(код 30035446) на суму 1221,00 грн., в т.ч. ПДВ 203,50 грн.; ТОВ «Восторг»(код 32437180) на суму 16386,30 грн., в т.ч. ПДВ 2731,05 грн.; ПП «Аквамарин»(код 31634863) на суму 45884,79 грн., в т.ч. ПДВ 7647,47 грн.; ТОВ «КФ «Крок»(код 13936306) на суму 28373,60 грн., в т.ч. ПДВ 4728,93 грн.; ТОВ «Карпос»(код 34629821) на суму 5500,00 грн., в т.ч. ПДВ 916,67 грн.; ТОВ «Адвентіс»(код 35275230) на суму 35278,39 грн., в т.ч. ПДВ 5879,73 грн.; ПП «Білла-Україна»(код 25288083) на суму 18480,12 грн., в т.ч. ПДВ 3080,02 грн.; ТОВ «Еко»(код 32104254) на суму 6970,08 грн., в т.ч. ПДВ 1161,68 грн. ТОВ фірма «Тагіт»(код 23759288) на суму 6155,00 грн., в т.ч. ПДВ 1025,82 грн.; ТОВ «Агроспецресурси»на суму 2955,00 грн., в т.ч. ПДВ492,50 грн.; ФО-П ОСОБА_3 на суму 4000,00 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку); ФО-П ОСОБА_4 на суму 16977,00 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку); ФО-П ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) на суму 6478,35 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку); ФО-П ОСОБА_6 (код НОМЕР_2) на суму 13813,50 грн. (без ПДВ- платник єдиного податку),ФОП ОСОБА_7 на суму 556 тис. грн.
У судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що до складу валових витрат віднесені затрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_7, при наданні відповіді на запит податкового органу стосовно того, що вказані витрати до рядка 04.01 декларації з податку на прибуток не віднесені.
З цього приводу суд зазначає наступне. Із дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що на адресу позивача по справі направлявся лист від 07.07.2010 року № 12121/10/23-110 щодо надання завірених копій документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7, на який ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова надана відповідь (лист № 1/80-7 від 07.07.2010 року, отриманий відповідачем 08.07.10 року) про те, що витрати пов'язані із отриманням послуг від вказаного суб'єкта господарювання до складу валових витрат підприємством не включені (а.с.23, т.1, а.с.99-101 т.1).
Проте у акті перевірки (а.с.23,25) зазначено, що «у ході набору валових витрат по первинним документам встановлено, що до складу валових витрат включені суми по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 у повному обсязі. Від ФОП ОСОБА_7 (код НОМЕР_3) підприємство отримало маркетингових послуг у перевіряємому періоді на суму 556 000 грн., в тому числі з квартал 2008 року -78 тис. грн.., 4 кв.2008 року-83 тис. грн.., 1 кв.2009 року -104 тис. грн., 2 кв. 2009 року -82 тис. грн.., 3 кв.2009 року -89 тис. грн.., 4 кв.2009 року -100 тис. грн.., 1 кв. 2010 року -20 тис. грн.»
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судові засіданні відповідачем не надану суду доказі на підтвердження включення позивачем по справі до валових витрат сум на оплату послуг за договорами, укладеними з ФОП ОСОБА_7, не виявлено їх і судом в порядку ст..11 КАС України.
Проте суд зауважує, що із пояснень представника позивача, досліджених в судовому засіданні копій довідок про структуру валових витрат, декларацій з податку на прибуток за період, що підлягав ревізії, журналу ордеру по рахунку 6851 «расчеты с прочими кредиторами»(а.с.151-161,185-248 , т.3) вбачається, що підприємством суми витрат на оплату послуг за договорами з ФОП ОСОБА_7 до складу валових витрат по деклараціям з прибутку підприємств не включалися.
У судовому засіданні представник позивача просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»віднесено до складу валових витрат маркетингові послуги на суму 847698,09 грн. за відсутності звіту про виконані послуги, який повинен містити обов'язкові реквізити, визначені ст.9 цього Закону.
З цього приводу суд зазначає наступне. Відповідно до п. 19 П(С)БО 16, затвердженого наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 року № 318 витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг) включається до складу видатків на збут, що підтверджується правилом пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, згідно якого до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.
Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.
Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).
При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.
Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності підприємства відповідно до довідки АА № 319716 з ЄДРПОУ є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 51.39.0) та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (КВЕД 52.11.0)- а.с.14, т.1.
Тобто отримання маркетингових послуг, які за своєю суттю є процесом дослідження цільового сегменту ринку, для якого працює замовник, визначає потенційний попит та його розмір (тобто визначають покупців, потреби яких не задоволені у достатньому обсязі або мають недостатній інтерес до товарів чи послуг), здійснює сегментування ринку та визначення тих його складових, які замовник здатен обслуговувати найкращим чином та визначає шляхи впливу на попит через товар, ціну, канали збуту та засоби просування товару, безпосередньо пов'язані із здійсненням торгівельної діяльності.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку - бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.
Факт здійснення господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які повинні містити відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та мають бути оформлені відповідно до вимог визначених ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Згідно з пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:- назву документа (форми);- дату і місце складання;- назву підприємства, від імені якого складено документ;- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На виконання зазначених договорів з надання маркетингових послуг між позивачем та контрагентами підписано акти на здачі-приймання робіт(надання послуг) -а.с.121-250 т.2, а.с.1-144 т.3. Як вбачається з матеріалів справи, в вищезазначених актах здачі-приймання виконаних робіт зазначені усі необхідні реквізити, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Щодо посилань представника відповідача на відсутність за зазначеними договорами звітів про виконані послуги, як підстави неправомірності віднесення до складу валових витрат коштів у розмірі 847698,09 грн., то суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (вчинити дії). Звіт про виконання робіт має свідчити про те, що виконавець у процесі надання послуг проводив певну роботу і одержав результат, котрий замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.
Проте звіт про надання послуг не може бути розцінений як безумовна підстава підтвердження віднесення плати за маркетингові послуги до складу валових витрат, оскільки не всі послуги, що надаються за своєї суттю мають матеріальний вираз, деякі з них проявляються лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.
Так, з матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавалися позивачеві супермаркетами та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що в період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, є аналіз показників валових доходів від продажу товарів (рядок 01.1 декларації з податку на прибуток-доходи від продажу товарів(робіт, послуг (а.с.19 т.1, а.с.152-159, 204-248 т.3), отже, витрати, здійснені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими.
Оскільки зазначені послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали регулярний, постійний та, виходячи з досягнутого результату, суттєвий характер.
Із досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що договори, укладені позивачем з супермаркетами, мали публічний характер, тобто пропонувались для всіх контрагентів, які мали намір постачати товари в мережі магазинів вищенаведених суб'єктів. Оплата послуг з передпродажної підготовки, введення позицій товару до торговельної бази магазину, інформаційної бази покупця, послуг з викладення товару на полицях та спеціальних конструкціях є обов'язковою умовою для здійснення поставок та продажу товарів у торговельній мережі (на території магазину, супермаркету, торгового центру). За відсутності придбання та оплати таких послуг постачальником товари постачальника, з метою продажу яких такі послуги придбаваються, не будуть розміщені в торговельній залі або будуть розміщені таким чином, що порівняно з товарами іншої/аналогічної групи вони матимуть менш привабливий споживчий вигляд, оскільки не виділятимуться візуально та будуть менш помітними для споживачів, що не сприятиме їх купівлі та не дасть змоги досягнути постачальником його головної мети - отримання максимального доходу, підтримання та збільшення попиту на товар. Отже, обов'язковість придбання послуг з метою здійснення поставок товарів на адресу контрагентів позивача та отримання доходів від таких продажів є ще одним підтвердженням використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.
Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні відповідачем не доведено суду правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.94 КАС України .
Керуючись ст.ст.160-163,185 КАС України суд
Адміністративний позов Дочірнього підприємства " Молочна дистрибьюція Харків" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002362310/2 від 31.12.2010 року, №0001682310/1 від 11.10.2010 р., № 0001682310/0 від 23.07.2010р., прийняті ДПІ Комінтернівському районі м. Харкова.
Стягнути з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства " Молочна дистрибьюція Харків" (код 32951356) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок)
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 21.06.2011 року
Суддя Зоркіна Ю.В.