Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
19 травня 2011 р. Справа № 2а-3971/11/1470
Суддя Миколаївського окружного адімністративного суду Зіньковський О. А., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
ТОВ " АТП-14827", вул. Комінтерну, 34,Миколаїв,54031
доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028
про визнання протиправними дії відповідача щодо визнання та визначення у акті перевірки від 05.04.2011 року № 1215/23-200/35320513 нікчемними правочинів, скасування податкове повідомлення-рішення №0001212301 від 04.05.2011 р.,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва з вимогою визнання протиправними дії відповідача щодо визнання та визначення у акті перевірки від 05.04.2011 року № 1215/23-200/35320513 нікчемними правочинів, укладених ТОВ "АТП 14827" із підприємствами контрагентами скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212301 від 04.05.2011 р..
Щодо позовної вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо визнання та визначення у акті перевірки від 05.04.2011 року № 1215/23-200/35320513 нікчемними правочинів, укладених ТОВ "АТП 14827" із підприємствами контрагентами суд зазначає наступне:
Із тексту позовної заяви слідує, що предметом судового оскарження фактично є висновки акту перевірки складеного контролюючим органом за результатами проведеної перевірки.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визнання та визначення у акті перевірки від 05.04.2011 року № 1215/23-200/35320513 нікчемними правочинів, укладених ТОВ "АТП 14827" із підприємствами контрагентами з наступних підстав.
Загальне поняття акта перевірки визначено пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України від 10.08.2005 №327 (зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25.08.2005року №925/11205), а саме: Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
При цьому, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору на час складання акту перевірки. А відсутність спірних правовідносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Таким чином, не можуть оспорюватися в адміністративному суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинених у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового (імперативного) характеру.
В даному випадку, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (з точки зору контролюючого органу) законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання. Однією ж з ознак рішень або дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і носять обов'язковий характер. Оспорюваний Акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення дія якого поширюється на конкретну особу), а його висновки не тягнуть за собою юридичних наслідків. В той же час, судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції визначається як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч.1 ст.17 КАС України).
Отже, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке б само по собі породжувало для суб'єкта господарювання певні правові наслідки, було спрямовано на регулювання тих чи інших відносин і мало обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, могло бути предметом адміністративного позову. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
У разі, якщо позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
На підставі вищенаведеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання протиправними дії відповідача щодо визнання та визначення у акті перевірки від 05.04.2011 року № 1215/23-200/35320513 нікчемними правочинів, укладених ТОВ "АТП 14827" із підприємствами контрагентами.
2. Ухвалу надіслати позивачу.
Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановлено цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Згідно ч.3 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О. А. Зіньковський