Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
16.05.2011 р. Справа № 2а-1884/11/1470
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області
про визнання дій неправомірними, скасування вимоги № 224 від 21.02.2011 року
Головуючий суддя Середа О. Ф.,
секретар судового засідання Чайкіна М.С.
від позивача: не з'явився.
від відповідача: не з'явився.
встановив
ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області (надалі-Відповідач) про визнання неправомірними дій відповідача та скасування вимоги № 224 від 21.02.2011 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що страхові внески ним були сплачені у повному обсязі, заборгованості не має, тому у Відповідача не було підстав для прийняття вимоги про сплату боргу.
Позивач у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 02.08.2002 року Новоодеською районною державною адміністрацією Миколаївської області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Новоодеському районі Миколаївської області та відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 18.12.2009 року є платником єдиного податку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідач підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та згідно ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі-Закон) є платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року № 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону, мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу). Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік, з 1 липня - 888 гривень. Враховуючи вищенаведене, мінімальний розмір страхового внеску з 01 липня 2010 року становить 294,82 грн.
Позивачем до матеріалів справи додано індивідуальні відомості про застраховану особу, де зазначено, що ним з липня по вересень 2010 року було сплачено страхових внесків 888,01 грн. щомісяця, протягом жовтня-листопада 2010 року 906,99 грн. щомісяця, за грудень 2010 року -921,99 грн.
Отже, позивачем страхові внески сплачувались, в строк та розмірах, встановлених законодавством.
Частиною 3 ст. 106 Закону та п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) визначено, що якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то територіальні органи пенсійного фонду, на підставі даних особових рахунків платника за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату на всю суму боргу.
Оскільки, як встановлено судом, позивач недоїмку зі сплати страхових внесків не мав, сума страхових внесків ним була сплачена у розмірах та в строки встановлені Законом, у відповідача не було підстав для прийняття вимоги № 224 від 21.02.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 6 гривні 80 копійок.
Керуючись статтями 94, 158, 160 -163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Новоодеському районі Миколаївської області щодо прийняття вимоги № 224 від 21.02.2011 року про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1616,40 грн.
Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Новоодеському районі Миколаївської області № 224 від 21.02.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користі ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6 грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку
Головуючий суддя О. Ф. Середа