Справа № 2-237/2011
"19" травня 2011 р.
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі:
Головуючого судді Петрова В.В.
при секретарі Крук О.В.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про усунення від права на спадщину, про визнання заповіту недійсним,
Позивач 22 березня 2011 р. звернувся до суду з позовною заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер його дядько ОСОБА_7, 1947 року народження, який доводився рідним братом його матері ОСОБА_5. За життя дядько проживав у АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що він з матір'ю на похованні дядька присутніми не були, оскільки ОСОБА_5 перенесла інсульт, перебувала в тяжкому стані, не могла ходити, а позивач знаходився в Росії у відрядженні, крім того, зазначає, що їм про смерть ОСОБА_7 ніхто не повідомив.
ОСОБА_7 страждав на захворювання шкіри, а восени у нього на обох ногах відкрилися рани, які не загоювалися, через цю хворобу він не міг пересуватися. Дітей дядько позивача не мав. В 2007 р. йому виповнилося 60 років, однак пенсію він не оформив, проживав за рахунок продажу на базарі віників.
В його будинку по АДРЕСА_1 проживали також квартиранти ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Позивач зазначає, що вони, побачивши тяжкий стан ОСОБА_7, стали його умовляти, щоб він склав на них заповіт на своє майно, за що вони обіцяли його годувати, лікувати, доглядати за ним. ОСОБА_7 довго на це не зважувався, боявся, що вони його обмануть, але стан його здоров'я не залишив йому іншого вибору.
Тоді 03 березня 2010 року відповідачі запросили приватного нотаріуса ОСОБА_6 в будинок АДРЕСА_1, де вона засвідчила заповіт від імені ОСОБА_7 на ім'я відповідачів, за яким після його смерті їм переходить право власності на будинок і земельну ділянку. З позову вбачається, що після цього одразу вони усунулись від виконання взятих на себе обов'язків, вони його не годували, не убирали за ним, він справляв природні потреби під себе, лежав мокрий, накритий мокрою ковдрою в холодній, не опалюваній кімнаті, на ранах -брудна ганчірка, постіль вони йому не міняли, його не купали, на ньому був брудний одяг, який не мінявся. Позивач зазначає, що коли до нього прийшов його двоюрідний брат ОСОБА_9 вже після оформлення ОСОБА_7 заповіту, то останній плакав, скаржився на квартирантів, що вони його обманули, просив, щоб брат привіз приватного нотаріуса ОСОБА_6, щоб скасувати заповіт. Однак ОСОБА_9 зрозумів, що квартиранти чули цю розмову та на його зауваження відповіли погрозою та сказали більше сюди не приходити. ОСОБА_9 звернувся до нотаріуса, щоб дізнатися, скільки буде коштувати скасувати заповіт, дізнавшись, що потрібно 500 грн., він, не маючи на той час грошей, вирішив почекати до пенсії. Коли він вдруге прийшов до брата, по двору бігали дві величезні собаки. Відповідачі до двору його не впустили. Коли ж ОСОБА_9 вже знайшов кошти, то було вже пізно, ОСОБА_7 помер. Квартиранти, на яких було зроблено заповіт, відмовилися від нього, позивач вказує, що сусіди збирали гроші, щоб його поховати. Позивач вважає, що відповідачі вели себе аморально, користуючись тяжким становищем ОСОБА_7 Позивач зазначає, що його мати належить до спадкоємців другої черги за законом, а на нього 16 лютого 2004 року ОСОБА_7 робив заповіт.
В додатковій позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що вважає заповіт від 03.03.2010 р. недійсним з таких підстав:
1) У заповіті зазначено, що у зв'язку з тим. Що у ОСОБА_7 хворі руки, і він не може підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписала ОСОБА_8. Позивач подає довідку на підтвердження у ОСОБА_7 різних хвороб, однак щодо хвороб рук немає зазначення в ній.
2) ОСОБА_7 був малограмотним, перебував у дуже тяжкому стані, він був лежачим, не міг себе обслуговувати, не міг сам прочитати заповіт, мав поганий зір, і такий дрібний шрифт, яким надрукований заповіт, він прочитати не міг. Позивач вважає, що нотаріус не могла зазначати в заповіті слів «перебуваючи при здоровому розумі та в ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, діючи добровільно, без погроз, примусу чи насильства як фізичного, так і морального», вважає, що нотаріус повинен був викликати лікаря при складанні заповіту, щоб лікар підтвердив стан здоров'я ОСОБА_7
3) Позивач також зазначає, що заповіт було складено на дому о 12-00, але ж він надрукований на комп'ютері, що можливо лише зробити в приміщенні нотаріальної контори, однак у заповіті не вказано адресу знаходження нотаріальної контори приватного нотаріуса ОСОБА_6
4) У заповіті вказано, що він вголос прочитаний, однак ОСОБА_7 був малограмотним; крім того, зазначено, що «заповіт записано зі слів ОСОБА_7», однак в наявності надрукований заповіт, а де тоді той заповіт, який був написаний нотаріусом від руки.
5) Наступної причиною визнання заповіту недійсним позивач зазначає порушення таємниці нотаріальних дій. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 здійснювали оплату нотаріальних дій, замовляли нотаріуса, оскільки ОСОБА_7 був не ходячим і не мав грошей на оплату послуг нотаріуса, а найголовнішим позивач вважає те, що вони були присутні, коли читався заповіт вголос, що суперечить вимогам ст. 7 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 1257 ЦК України. Позивач вважає, що своєю присутністю вони вплинути на ОСОБА_7, здійснивши моральний тиск на нього, вважає, що в цьому випадку не було вільного волевиявлення.
6) У вересні 2010 р. до позивача звернулась ОСОБА_14 з вимогою повернути їй гроші, які вона частково заплатила його дядькові ОСОБА_7 за проданий ним будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в розмірі 5000 доларів США, вона надала розписки, але від нього позивач гроші не отримував, хоча розмова з ним була. Позивач зазначає, що вони хотіли забрати ОСОБА_7 до себе в м. Нікополь. Позивач зазначає, що він не міг «у здоровому розумі та ясній пам'яті»скласти заповіт на чужих людей, також у нього виникає запитання, куди поділися гроші і не малі.
Позивач просить суд:
1. Усунути від права на спадщину відповідачів за заповітом від 03 березня 2010 р. ОСОБА_7, оформленого приватним нотаріусом Кам'янсько-Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6, як таких, що своїми діями навмисно перешкоджали йому змінити чи скасувати заповіт.
2. Визнати заповіт від 03 березня 2010 р. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с. Водяне Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оформлений приватним нотаріусом ОСОБА_6, недійсним.
3. Стягнути на його користь понесені ним судові витрати: судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на ІТЗ в сумі 37 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_1 (а.с. 22) підтримала заявлені ним вимоги, дала пояснення, аналогічні зазначеному у первинному та додатковому позовах, просила задовольнити вимоги ОСОБА_2
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_14 (а.с. 11) також підтримала вимоги свого поручителя ОСОБА_2, просила їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, її представник за довіреністю ОСОБА_17 (а.с. 28) вимоги не визнали повністю, суду пояснили, що вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими. З ОСОБА_7 вони почали жити з серпня 2003 р., спочатку вони жили у нього як квартиранти, вони жили у будинку, а ОСОБА_7 -у літній кухні. З того часу ані його сестра ОСОБА_5, ані племінник ОСОБА_2 жодного разу не навідувались до ОСОБА_7, а тим більше це стосується двоюрідного брата ОСОБА_9, який дає суду неправдиві свідчення, що нібито померлий при житті просив його запросити нотаріуса для відкликання заповіту. Іноді вони телефонували родичам ОСОБА_7 у зв'язку з його хворобою, однак кожного разу отримували однакову відповідь: «Ми не приїдемо, робіть з ним, що хочете, нам нічого з майна не потрібно». Поступово вони стали проживати з ОСОБА_7 як одна сім'я: доглядали за ним, годували його, купували йому ліки, сплачували комунальні послуги, тому що ОСОБА_7 пенсію не отримував, мав гроші лише з продажу віників, яких було замало для забезпечення своїх потреб протягом року. Коли стан його здоров'я погіршився настільки, що він став прикутим до ліжка, відповідачі перевели його жити до себе в будинок, тому що у літній кухні було дуже холодно, а поряд з ними був і доглянутий, і не голодний, і в теплі. За весь період хвороби ніхто з його родичів так ні разу його не провідав, не передав ані ні копійки для придбання ліків чи їжі. Відповідачі зазначають, що коли тяжко хворий ОСОБА_7, будучи у похилому віці, потребував будь-якої допомоги від своїх близьких, ОСОБА_2, будучи повнолітньою, працездатною, матеріально забезпеченою людиною, свідомо тривалий час зневажливо ставився до його існування, не цікавився його здоров'ям, не піклувався про нього, не надавав йому, який зробив на нього заповіт в 2004 р., жодної ані матеріальної, ані моральної допомоги. Після смерті ОСОБА_7 вони зателефонували племіннику і сестрі, щоб сповістити їх про це, однак вони, не зважаючи на цю подію, грошей на поховання не надали, навіть не приїхали на поховання. Відповідачі вважають, що їх поведінка і ставлення при житті ОСОБА_7 до нього дають підстави назвати їх негідними спадкоємцями. ОСОБА_7, розуміючи і усвідомлюючи, що його рідна сестра і племінник покинули його, а відповідачі -сторонні для нього люди ставляться до нього краще, часто з цього приводу плакав, кажучи, що рідніших за них у нього немає. Відповідачі зазначають, що для них він також став рідною людиною. Саме тому ОСОБА_7 попросив нас викликати нотаріуса, щоб скласти новий заповіт. Вважають, що заповідальне розпорядження ОСОБА_7 відповідає його дійсному волевиявленню. Зазначають також, що вони особисто несли витрати на поховання ОСОБА_7. Потім, через декілька місяців після смерті ОСОБА_7 нотаріус ОСОБА_6 видала їм його заповіт. Просять залишити позовні вимоги без задоволення.
Третя особа ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась, хоча своєчасно була повідомлена про день і місце розгляду справи, заперечень від неї не надійшло.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилась, просила справу розглядати без неї, про що надала суду відповідну заяву (а.с. 19).
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він доводився двоюрідним братом ОСОБА_7, а представник позивача ОСОБА_14 є рідною донькою свідка. По суті справи свідок пояснив, що ОСОБА_7 взяв ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до себе на квартиру приблизно чотири роки до своєї смерті, свідок точно не може згадати. Останній раз він бачив ОСОБА_7 03.03.2010 р., ОСОБА_7 йому пояснив, що переписав будинок на відповідачів, тепер вони за ним не доглядають, просив, щоб свідок викликав ОСОБА_6, щоб скасувати заповіт. Свідок їздив до нотаріуса, йому сказали, що це буде коштувати 500 грн. оскільки грошей у нього не було, він уїхав, приїхав додому до ОСОБА_7, але там по двору бігали собаки, і він уїхав. Свідок пояснив, що квартиранти ОСОБА_7 ображали, харчувалися його продуктами.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що 03.03.2010 р. близько 12-00 вона приходила до ОСОБА_7, хотіла купити у нього віники, вона зайшла до будинку, там було багато людей, вона бачила там і ОСОБА_6, там були і квартиранти, і ОСОБА_8 і ОСОБА_10 -сусіди. Свідок зазначає, що вона почула, що ОСОБА_6 читає вголос заповіт, і пішла, вона ні з ким не привіталась, ні до кого не підходила. Коли виходила з будинку, побачила ОСОБА_9, який пішов в будинок.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він був свідком при передачі від ОСОБА_14 п'яти тисяч доларів ОСОБА_7 як авансу за продаж їй будинку по АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона жила з ОСОБА_7 по сусідству. У ОСОБА_7 десь вже вісім років проживають квартиранти. ОСОБА_7 хотів переписати будинок на них. ОСОБА_3 запросив її та її чоловіка додому. Вони зайшли в будинок, побачили ОСОБА_7, там була і ОСОБА_6 і третій свідок ОСОБА_18. ОСОБА_6 вислухала ОСОБА_7, уїхала, потім десь через декілька днів приїхала з документами, печаткою, прочитала вголос заповіт, свідки поставили свої підписи. Крім нотаріуса, свідків і ОСОБА_7 в кімнаті нікого не було, ні до, ні після складання заповіту до будинку ніхто не заходив.
Свідок ОСОБА_10 дав аналогічні пояснення поясненням ОСОБА_8, лише не пам'ятає, чи читав нотаріус заповіт.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він сусід ОСОБА_7, жив навпроти його будинку. ОСОБА_7 проживав з квартирантами приблизно вісім років. Квартиранти доглядали за ним, годували його, прибирали за ним, опалювати будинок.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_7, він їй скаржився, що він нікому не потрібний, сказав, що перепише будинок на квартирантів, пізніше повідомив їй, що вже оформив заповіт на ОСОБА_3 і ОСОБА_4.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 8) і лікарським свідоцтвом про смерть (а.с. 9).
За життя ОСОБА_7 16 лютого 2004 р. було зроблено заповіт на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 10). Однак 03 березня 2010 року ОСОБА_7 зробив новий заповіт на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 35).
Стаття 1233 ЦК України встановлює, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, згідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України.
В силу ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Таким встановленим законом правом скористався і ОСОБА_7, склавши заповіт на ім'я своїх квартирантів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с. 35). Оскільки спадкодавець перебував у тяжкому стані здоров'я, заповіт від його імені було підписано іншою особою при свідках.
Стаття 1248 ЦК України встановлює, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Адвокат позивача ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_14 стверджують, що нотаріус вчинила порушення правил посвідчення заповіту, зокрема: посвідчувала заповіт при спадкоємцях, які нібито здійснювали психологічний вплив на ОСОБА_7, крім того, вона заповіт не записувала від руки, а надала йому на підпис у надрукованому на своєму комп'ютері вигляді, що є порушенням.
Це твердження спростовується матеріалами справи. Так, з пояснень свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_10, вбачається, що, окрім них, спадкодавця та нотаріуса в кімнаті нікого не було.
Пояснення свідка ОСОБА_15 суд до уваги не приймає, оскільки, як вона пояснила, що 03.03.2010 р. близько 12-00 вона приходила до ОСОБА_7 з метою купівлі віників та чула, що зачитується заповіт, бачила там також і відповідачів, однак її ніхто не бачив, а коли виходила з будинку, побачила ОСОБА_9, який пішов у будинок. Та свідок ОСОБА_9 поясняв, що останній раз він бачив ОСОБА_7 03.03.2010 р., ОСОБА_7 йому повідомив, що переписав будинок на відповідачів, тепер вони за ним не доглядають, просив, щоб свідок викликав нотаріуса ОСОБА_6, щоб скасувати заповіт. Про те, що він в той самий час бачив свідка ОСОБА_15, свідок не згадував. Крім того, його твердження про те, що ОСОБА_7 йому скаржився 03 березня 2010 р. на те, що він переписав будинок, і тепер за ним квартиранти стали погано доглядати, не переконливе, оскільки, по-перше, нотаріус 03.03.2010 і обідній час якраз була за адресою місця проживання спадкодавця, а по-друге, для сформування ОСОБА_7 висновку щодо переміни до нього ставлення з боку спадкоємців необхідний хоча б якийсь період часу, тому до його показань суд ставиться критично та до уваги їх не приймає, враховує також і похилий вік свідка.
Позивач ОСОБА_2 просить усунути відповідачів від спадщини за заповітом від 03 березня 2010 р. ОСОБА_7, оформленого приватним нотаріусом Кам'янсько-Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_6, як таких, що своїми діями навмисно перешкоджали йому змінити чи скасувати заповіт.
Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Питання про усунення від спадщини ставиться, якщо має місце спадкування за законом. Частина 2 ст. 1224 ЦК України встановлює, що не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Окремо закон виділяє усунення від спадкування особи, яка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 ЦК України). Цей потенційний спадкоємець також усувається від права на спадкування за законом, але на відміну від осіб, зазначених у ч. 3 та 4, щодо яких закон говорить про безумовну втрату права на спадкування у разі встановлення певних фактів, він визнається негідним спадкоємцем на розсуд суду. Іншими словами, навіть у випадку встановлення у судовому засіданні зазначених у ч. 5 обставин усунення особи від спадкування є виключною прерогативою суду.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
З пояснень відповідачів, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вбачається, що відповідачі доглядали за ОСОБА_7 задовго до оформлення ним заповіту на них. Передання їм у спадок свого майна було його особистим волевиявленням, оскільки його рідна сестра ОСОБА_5 і племінник ОСОБА_2 йому не допомагали, що і змусило його написати новий заповіт на осіб, що за ним доглядали.
Позивач в позові зазначає, що він не доглядав за дядьком, оскільки постійно перебував у відрядженні в Росії, а його мати -сестра спадкодавця, перенесла інсульт і була не ходяча (абзац 1 позову - а.с. 3). Однак жодних доказів на підтвердження зазначених у позові обставин позивач і його представники не надали. Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Позивач також зазначає в позові, що ОСОБА_7 останній час знаходився у страшному стані, що він страждав на захворювання шкіри, у нього на ногах відкрилися рани, які не загоювалися, а відповідачі за ним зовсім не доглядали, що він лежав голодний, в холодному приміщенні, справляв природні потреби під себе, був одягнутий у брудний одяг, спав на брудній білизні. В той же час позивач зазначає, що він не навідувався до ОСОБА_7, доказів перебування спадкодавця саме в такому стані він не надав, особисто ані він, ані його мати, ані ОСОБА_14, яка вказує, що він продав їй будинок перед своєю смертю, не були очевидцями обставин, про які йде мова у позові. В силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому до цих стверджень позивача та його представників суд ставиться критично, крім того, вони спростовуються іншими доказами по справі.
Представники позивача надали довідку від лікаря (а.с. 43) про те, що ОСОБА_7 мав діагноз «ИБС, а/с кардиосклероз. Мерцание предсердий тахисистомическая форма. Гипертоноическая болезнь 2 ст., высокая степень риска. Трофические язвы обеих нижних конечностей (из записей в амбулаторной карте)». Судячи із довідки, лікар ОСОБА_16 09 березня 2010 року відвідувала ОСОБА_7, однак клопотання про її допит як свідка в судовому засіданні на підтвердження обставин, про які зазначає позивач (перебування ОСОБА_7 у вкрай недоглянутому вигляді) вони не заявляли, користуючись своїм правом діяти на власний розсуд, зазначеним у ч. 2 ст. 11 ЦПК України. До того ж як письмовий доказ суд цю довідку не приймає до уваги, оскільки не вважає її допустимим доказом: довідка не містить обов'язкового реквізиту - вихідного номеру.
Згідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Одночасно з вимогою про усунення відповідачів від спадщини позивач ставить вимогу про визнання заповіту від 03 березня 2010 р. недійсним, що є взаємовиключними вимогами.
Згідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Позивач зазначає, що при оформленні заповіту були порушені правила його посвідчення, проте вимоги щодо його нікчемності не ставить. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог, про що говориться у ч. 1 ст. 11 ЦПК України.
Представники позивача також посилаються і на те, що нотаріус надала для підпису надрукований, а не написаний від руки заповіт.
Вимога абз. 1 п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. за № 20/5 (далі по тексту рішення - Інструкції) про те, що заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем, нотаріусом не порушена.
Згідно до абз. 3, 4 п. 157 Інструкції нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції. Абзац 2 п. 16 Інструкції зазначає, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.
Пункт 158 зазначеної Інструкції встановлює, що на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Згідно до ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абз. 3 ч. 2 ст. 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Позивач та його представники зазначають, що спадкодавець був особою малограмотною, не усвідомлював своїх дій, на нього психологічно тиснули відповідачі, посилаються на порушення нотаріусом правил посвідчення заповіту. Однак судом встановлено, що нотаріус діяла в межах Інструкції, абзац 7 пункту 39 якої регламентує, якщо у нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників правочину страждає на хронічний стійкий психічний розлад, що істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і звертається до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою особою. У разі відсутності встановлення опіки та піклування над особою нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів, зазначених у статті 237 Цивільного процесуального кодексу України, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною. Якщо нотаріус не має сумнівів щодо вільного волевиявлення спадкодавця, нормальності його психічного стану, Інструкція не вимагає, щоб нотаріус викликав лікаря при посвідченні заповіту також і у разі, якщо за спадкодавця підписує заповіт інша особа при свідках. Згідно до ч.ч. 12-13 ст. 44 ЗУ «Про нотаріат»від 02.09.1993 р. за № 3425-XII встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Стаття 56 Закон України «Про нотаріат»зазначає, що нотаріуси посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу. Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
До оспорюваних заповітів за змістом ч. 2 ст. 1257 ЦК України належать ті з них, які визнаються недійними за судовим рішенням на підставі встановлення того факту, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. В даному випадку має місце порушення вимоги дійсності правочину, яка передбачена у ч. 3 ст. 203 ЦК.
Як зазначено вище, волевиявлення спадкодавця було вільним, що підтверджується свідками -особами, які проживали з ним по сусідству.
Твердження представників позивача про те, що заповіт було посвідчено вдома, не переконливе, тому що ч. 2 ст. 41 Закону України «Про нотаріат»регламентує, що в окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в приміщення нотаріальної контори, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями. Згідно до роз'яснювального листа Міністерства юстиції України від 23.03.1199 р. за № 17-12/377 приватний нотаріус вправі вчиняти нотаріальні дії поза приміщенням, яке є його робочим місцем, але тільки в межах свого нотаріального округу.
Твердження позивача та його представника ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_7 продав будинок ОСОБА_14, суд також оцінює критично з таких підстав: по-перше, копію розписки-договору про купівлю-продаж житлового будинку і земельної ділянки розміром 0,26 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за десять тисяч доларів США та про отримання ОСОБА_7 авансової суми п'ять тисяч доларів США в присутності свідка ОСОБА_13 (а.с. 44, 45-46) суд не вважає належним доказом. Цей документ не має зазначення дати та місця складання, належним чином не посвідчений. Крім того, з цього документу вбачається, що ОСОБА_14 мала особисті вимоги до ОСОБА_7, але у справі вона виступає як представник позивача, одночасно даючи показання як свідок, однак вимог до потенційних спадкоємців про повернення їй сплаченої авансової суми не виставляє. Факт передачі грошей не може посвідчуватись показаннями свідків. Частина 1 ст. 220 ЦК України зазначає, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тому суд вважає цей доказ неналежним.
Згідно до 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
По-друге, ОСОБА_14 є рідною донькою свідка ОСОБА_9 (про що він повідомив суд в своїх поясненнях), який є двоюрідним братом ОСОБА_7 і ОСОБА_5 Частина 1 ст. 61 ЦПК України говорить, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Отже всі ці особи пов'язані між собою родинними зв'язками, тому до їх свідчень суд ставиться критично, оскільки вважає, що вони зацікавлені в наслідках справи.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦПК України строк для прийняття спадщини становить шість місяців з дня її відкриття.
В силу ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідач ОСОБА_4 прийняла спадщину шляхом подання заяви про це 14.09.2010 р. (а.с.57). Згідно до ч. 2 ст. 1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Однак спадкова справа не заводилась, про що свідчить лист приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 29.04.2011 р. за № 28/01-16.
Твердження представників позивача про те, що було порушено таємницю складання заповіту спростовується поясненнями свідків.
Стаття 1255 ЦК України зазначає, що нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Згідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши всі наявні у справі докази, проаналізувавши і оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 3-11, 57-62, 64, 212-215 ЦПК України, ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 1223, ч.ч. 2 і 5 ст. 1224, ст. 1233, ч. 1 ст. 1234, ч. 1 ст. 1235, ст.ст. 1248, 1252, 1253, ч.ч.2, 3 ст. 1254, ст. 1255, чч. 1, 2 ст. 1257, ч. 2 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, ч. 2 ст. 41, ч.ч. 12-13 ст. 44, ст. 56 Закону України «Про нотаріат»від 02.09.1993 р. за № 3425-XII, абз. 2 п. 16, абз. 7 п. 39, абз. 1, 3, 4 п. 157, п. 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. за № 20/5, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7, листа Міністерства юстиції України від 23.03.1199 р. за № 17-12/377, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, про усунення від права на спадщину, про визнання заповіту недійсним -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Петров В.В