Справа № 2-284/2011
"04" травня 2011 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Петрова В.В.,
при секретарі Крук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації в Запорізькій області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, за участю третіх осіб без самостійних вимог -Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури в запорізькій області, ОСОБА_2,
07 квітня 2011 р. позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому зазначає наступне: відповідно до рішення суду від 23.12.2009 р. ОСОБА_3 відібрана у батька без позбавлення останнього батьківських прав. Відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 173-2 ч 1 КУпАП за вчинення психологічного насильства у сім'ї щодо дитини, ОСОБА_3 поставлено на первинний облік у службі у справах дітей від 01.04.2010 р. № 101. ОСОБА_1 написав заяву про позбавлення його батьківських прав 12 липня 2010 року, в якій зазначив, що він остаточно вирішив зняти з себе батьківський обов'язок над дитиною, просив позбавити його батьківських прав щодо неї. На підставі рішення суду від 23.12.2009 р. відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 Згідно довідки ДВС від 22.11.2010 р. за № 26050/03-60в2 ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам в сумі 1326,13 грн. Відповідач дитині матеріально не допомагає, не відвідує її. Неповнолітня ОСОБА_3 11.11.2010 р. написала заяву, в якій вона не заперечує, щоб її батька позбавили батьківських прав щодо неї. ОСОБА_3 було запрошено на засідання комісії з питань захисту прав дитини, де був присутній і ОСОБА_1, дитина повідомила, що вона не бажає жити з батьком, вони з ним не спілкуються, він їй матеріально не допомагає. Комісія ухвалила рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, просить суд:
1) Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3,
2) Передати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, для подальшого виховання, навчання та утримання.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності (а.с. 25), підтримала позовні вимоги, дала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що всі обставини, викладені у позові, є неправдивими, такими, що не відповідають дійсності. Після того, як відібрали у нього дитину, ОСОБА_3 потрапила у Запорізький притулок для дітей, однак зв'язок з ним вона підтримувала, зі слів його сестри дитина звинувачує у тому, що сталося свою мати, а не його. Відповідач зазначив, що він висилав грошові перекази дитині, посилки, щоб якось підтримати дитину. Його сестра, яка забирала дитину, просила ОСОБА_3 не турбувати. Відповідач зазначив, що він телефонував дитині, однак від родичів колишньої дружини він отримував погрози, якщо він буде спілкуватися з дитиною. Однак він зазначає, що все одно підтримував зв'язок з донькою. ОСОБА_1 повідомив, що дитина не викликала його на батьківські збори у школу, однак він передавав їй гроші, окрім того, що з нього стягуються аліменти. Відповідач вважає, що дитину налаштували проти батька, його навіть не повідомили про операцію по видаленню апендициту, яку було зроблено дитині. ОСОБА_1 вважає, що заяву про позбавлення його батьківських прав дитину примусили написати. Він вважає, що все робив для доньки (побудував будівлі за адресами: АДРЕСА_1, який він купив в с. Велика Знам'янка), продовжує піклуватися про доньку, навіть готовий їй після своєї смерті віддати у спадок земельний пай розміром 10,72 га. Свої заперечення відповідач також виклав письмово (а.с. 19, 20-22). ОСОБА_1 позов повністю не визнає, просить залишити його без задоволення.
Представник третьої особи Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури Панчук Р.В заперечень проти позову не має, вважає, що існують підстави для його задоволення.
Третя особа ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 необхідно позбавити батьківських прав, він не піклується про дитину, був неодноразово притягнутий за вчинення психічного насильства у сім'ї, негативно впливає на дитину, що призводить до пригніченого її стану, погрожував, що у випадку незадоволення його вимог при розділі майна, нажитого під час подружнього життя, дитина вчинить самопідпалення. Зазначає, що відповідач матеріально дитину не утримує, ніяких грошей дитині не передавав.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справ, суд приходить до наступного висновку:
Згідно до ст. 165 СК України орган опіки та піклування звернувся з позовом до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (а.с. 1).
Обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 СК України, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Батьківство відповідача щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження (а.с. 3), свідоцтвом про народження (а.с. 7 - зворот), копії яких є в матеріалах справи.
Стаття 152 СК України встановлює, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.
ОСОБА_3 використала свої право шляхом написання 11 листопада 2010 р. заяви про те, що вона не заперечує проти того, щоб ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав щодо неї, оскільки він не піклується про неї, матеріально не допомагає, все це робить її бабуся ОСОБА_2, копія цієї заяви є у справі (а.с. 7). Відповідач посилається на те, що дитину примусили написати цю заяву, налаштували її проти батька.
Згідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
ОСОБА_1 сам відмовився від дитини, написавши за чотири місяці до написання ОСОБА_3 заяви про позбавлення батька щодо неї батьківських прав від 12 липня 2010 року. Тому суд вважає, що його доводи про те, що будь-хто налаштував ОСОБА_3 проти нього, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Пункти 2 та 3 ч. 1 ст. 164 СК України до підстав позбавлення батьківських прав відносить ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоке поводження з дитиною.
Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 р. за № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" встановлює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Відповідач належним чином не виконував встановлені законом батьківські обов'язки, жорстоко поводився з дитиною, про що свідчать такі докази: 29 грудня 2009 р. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП за схиляння дитини до вчинення суїцидних діянь до адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 5 діб; 31 березня 2011 р. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП за невиконання ним своїх батьківських обов'язків до адміністративного стягнення у вигляді попередження (а.с. 23).
Довідку ВДВС Кам'янсько-Дніпровського РУЮ про заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів за період з 02.07.2010 року по 01.11.2010 року в сумі 1226,13 грн., яку видано станом на 22.11.2010 року (а.с. 11 - зворот), суд до уваги не приймає, оскільки вона спростовується іншими доказами, зокрема: за даними Кам'янсько-Дніпровського РЦЗН ОСОБА_1 перебуває на обліку як безробітний з 17 серпня 2010 року, що підтверджується довідкою від 02.02.2011 р. за № 305. Дохід за період з 17 серпня 2010 р. по 31 березня 2011 р. ОСОБА_1 склав 2291,33 грн., аліменти було стягнуто за період з грудня 2010 р. по березень 2011 року в сумі 1366 грн. ОСОБА_1 не мав намір злісного ухилення від стягнення з нього аліментів, що підтверджується довідкою з Кам'янсько-Дніпровського РЦЗН від 10.01.2011 р. за № 71 про те, що він 23.12.2010 року подав заяву про утримання у нього з допомоги аліментів, але станом на 10.01.2011 року виконавчий лист ними не отримано.
Однак ОСОБА_1 не надав докази сплати ним аліментів після того, як його було зобов'язано до цього судовим рішенням від 23.12.2009 р. (а.с. 9-10). Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Цим же рішенням суду ОСОБА_3 було відібрано у батька без вжиття крайнього заходу, яким є позбавлення батьківських прав. Однак з того часу відповідач не змінив своєї поведінки, свого ставлення до дитини, відносини між ними не покращилися, дитина не бажає жити з батьком, що було встановлено під час розгляду справи.
На теперішній час після проведення роботи соціально-правового захисту неповнолітньої дитини ОСОБА_3 службою у справах дітей було зроблено висновок від 26.01.2011 р. за № 94 про недоцільність повернення неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., батьку ОСОБА_1 (а.с. 6).
В силу абз. 1 п. 11 Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. за № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» служба у справах дітей за місцем проживання дитини з'ясовує умови проживання та утримання дитини батьками або особами, які їх замінюють, розглядає питання про доцільність (недоцільність) повернення дитини в сім'ю, готує відповідний висновок з урахуванням інтересів дитини, у разі потреби готує документи, які підтверджують статус дитини, позбавленої батьківського піклування, подальше її влаштування та захист прав дитини.
11 березня 2011 року Орган опіки та піклування зробив висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_1 (а.с. 12).
Дитина має опікуна ОСОБА_2, яку призначено на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 04.06.2010 за № 280 (а.с. 4-6), цим же розпорядженням визнано таким, що втратило силу, розпорядження про призначенням опікуном ОСОБА_6 -сестри відповідача.
Згідно до ч. 4 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.
На теперішній час неповнолітня ОСОБА_3 проживає у свого опікуна бабусі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, де 26 квітня 2011 року представниками школи, в якій навчається ОСОБА_3, було проведено обстеження матеріально-побутових умов, про що складено акт, за яким комісія зробила висновок, що для дитини ОСОБА_3 створено всі необхідні умови для проживання та навчання. ОСОБА_1 же не дав можливості органу опіки та піклування обстежити умови проживання за своїм місцем проживання, що видно з акту від 15.11.2011 р. (а.с. 26), він та його мати не впустили у будинок членів комісії.
Стаття 171 СК України надає дитині право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Дитина не має заперечень проти позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо неї.
Згідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. за № 3
"Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Стаття 39 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлює, що держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких жорстоких видів поводження. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров'я, самоповагу і гідність дитини. На теперішній час неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з опікуном ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою сільської ради від 29.04.2011 р. за № 1779; навчається у 9-А класі Великознам'янської ЗОШ І-ІІІ ступенів навчання № 3, про що свідчить довідка зі школи від 27.04.2011 р. за № 95. Характеризується неповнолітня ОСОБА_3 як зразкова учениця, навчальний матеріал засвоює на високому рівні, активно приймає участь у суспільному житті школи та класу, з повагою ставиться до вчителів, з однокласними підтримує дружні стосунки, фізично здорова; батько дитини її навчанням не цікавиться, школу не відвідує, вихованню доньки належної уваги не приділяє. Згідно до висновку про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 03.12.2010 р. ОСОБА_3 має вегето-судинну дистонія, решта спеціалістів дали висновок про її здоров'я.
ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується як спокійна, врівноважена, об'єктивна, розсудлива, відповідальна людина, яка дуже любить свою доньку, з повагою ставиться до своєї матері; підтримує мирні стосунки з сусідами, не зловживає спиртними напоями (а.с. 11). Однак суд вважає, що ці якості ОСОБА_1 як особи не впливають на рівень належності виконання ним своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, спростовуються вчиненням ним щодо своєї доньки психологічного насильства, погодження на позбавлення його щодо ОСОБА_3 батьківських прав, яке ним було висловлено до часу написання ОСОБА_3 заяви про незаперечення проти цього. Все це знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши всі наявні у справі докази, оцінивши та проаналізувавши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_3
Щодо передання дитини ОСОБА_2, - ці вимоги недоцільні, оскільки дитина і так проживає з нею, ОСОБА_2 є її опікуном, що підтверджується матеріалами справи, обумовленими у рішенні суду.
Позовні вимоги частково задоволено, тому, згідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути судові витрати.
Керуючись ст. 39 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ст. ст. 3-11, 57-62, 64, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 150, 152, 155, 164 ч. 1 п.п. 2 та 3, 165, 167 ч 4, 171 СК України, абз. 1 п. 11 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. за № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», п.п. 15, 16 Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд
Позовні вимоги -задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, що народився в м.Запоріжжя, батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що народилась в с.Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
Стягнути з ОСОБА_1 51 грн держмита в прибуток держави.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. розрахунковий рахунок 31218259700142 одержувач -Держбюджет Кам'янсько-Дніпровського району, код -22050001, призначення -оплата витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у Кам'янсько-Дніпровському районному суді, ОКПО -34677098, банк -ГУДКУ у Запорізькій області, МФО -813015.
В іншій частині позову -відмовити.
Апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд протягом десяти днів після оголошення рішення.
Суддя - Петров В.В