Справа № 2о-27/2011
17 травня 2011 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Кам'янсько-Дніпровський районний суд запорізької області у складі:
Головуючого судді Петрова В.В.
при секретарі Крук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури Запорізької області, поданої в інтересах Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання спадщини відумерлою, за участю третіх осіб без самостійних вимог Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, Кам'янсько-Дніпровського районного виробничого відділу запорізької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру»,
23 березня 2011 р. Кам'янсько-Дніпровська міжрайонна прокуратура Запорізької області, керуючись ст. 121 п. 2 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», звернулась до суду в інтересах Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання спадщини відумерлою. В заяві зазначають, що проведеною ними перевіркою було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1. В день його смерті відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 4,72 умовних кадастрових гектара. Спадкоємці за законом та за заповітом відсутні.
Після моменту відкриття спадщини пройшло більше одного року.
Кам'янсько-Дніпровська міжрайонна прокуратура просить:
1. Визнати спадщину у вигляді земельної частки (паю) розміром 4,72 умовних кадастрових гектара, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1, відумерлою.
2. Передати у власність територіальної громади в особі Водянської сільської ради земельну частку (пай) розміром 4,72 умовних кадастрових гектара вартістю 35 318,40 грн.
В судовому засіданні представник Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури Чапліна Н.М. вимоги, заявлені в інтересах Водянської сільської Ради, підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеному у заяві, просить задовольнити заявлені вимоги.
Представник Водянської сільської ради, в інтересах якої заявлено вимоги, до судового засідання не з'явився, заперечень, клопотань не має, просив справу розглядати за їх відсутності.
Представник третьої особи без самостійних вимог Кам'янсько-Дніпровського районного виробничого відділу запорізької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру»також до судового засідання не з'явився, заперечень не має, просив справу розглядати за їх відсутності.
Представник третьої особи без самостійних вимог Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області до судового засідання не з'явився, заперечень не має, просив справу розглядати за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури Чапліної Н.М., суд приходить до наступного висновку:
Згідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Стаття 36-1 цього Закону № 1789 встановлює, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Формами представництва є:
- звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
- участь у розгляді судами справ;
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Так, в позові, поданому в інтересах Водянської сільської ради, зазначено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підтвердження чого в матеріалах справи є копія запису акта про смерть № 35 від 10.04.1998 р. (а.с. 8).
При житті ОСОБА_1 мав право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Водяне», розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується сертифікатом на земельну частку (пай) серії ЗП № 0181868, виданим КСП «Водяне»на підставі рішення Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації від 03.07.1997 р. за № 328 (а.с. 4).
Вартість земельних часток (паїв) станом на 01.01.2011 р. на території Водянської сільської ради становить 35 318,40 грн., про що свідчить відповідь на запит від 16.03.2011 р. за № 01-14/155, надана прокуратурі, копія якої є в матеріалах справи (а.с. 5).
Частина 1 ст. 86 ЗК України зазначає, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Частина 4 цієї статті регламентує, що право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.
В ч. 1 ст. 116 ЗК України зазначено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
До документів, що посвідчують право на земельну ділянку частина 1 ст. 126 ЗК України відносить державний акт. Однак у п. 17 Перехідних положень ЗК України встановлено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.
На речову природу права на земельну частку (пай) вказує:
- його існування незалежно від можливої ліквідації суб'єкта права колективної власності (право слідує за земельною ділянкою). Про це свідчать положення абз. 2 п. 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, прийнятого вже після того, як більшість суб'єктів права колективної власності було ліквідовано, за якими право існує "до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю";
- його пріоритет над правом власності (колективної або державної) та правом користування відповідною земельною ділянкою. Такий пріоритет випливає із положень відповідних Указів Президента щодо паювання, п. 17 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, а також із ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (передбачає можливість здачі в оренду невитребуваних земельних ділянок за рішенням місцевої ради або райдержадміністрації).
З формулювань Указу Президента України від 08.08.95 N 720/95 випливає, що сертифікат на право на земельну частку пай має не правоустановлююче, а правопосвідчуюче значення, тобто право на земельну частку пай виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом. Такий висновок підтверджується також і положеннями ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яка передбачає, що сертифікат не є єдиним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).
З іншого боку, якщо КСП ліквідоване, а права на земельні частки (паї) передані "в оренду" новоствореному підприємству, користування останнім земельною ділянкою колишнього КСП є самовільним і незаконним. З ліквідацією КСП земельна ділянка перейшла у власність держави, а громадяни зберегли речове право вимагати виділення своєї земельної частки (паю) в натурі, у тому числі єдиним масивом. Лише отримавши відповідний державний акт, вони зможуть передати земельну ділянку в оренду.
Абзац 1 п. 2. Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»від 08 серпня 1995 року за № 720/95 встановлює, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Пункт 6 цього указу визначає, що у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
До теперішнього часу спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 не заводилась за даними Кам'янсько-Дніпровської державної нотаріальної контори (а.с. 6).
Згідно до ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. за № 280/97-ВР (далі -Закон № 280/97) регламентує, що територіальним громадам сіл належить право комунальної власності на нерухоме майно, землю та інше майно і майнові права, нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Частина 2 ст. 60 Закону № 280/97 вказує, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно також і майнових прав в порядку, встановленому законом.
Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), про що говориться у ч. 3 ст. 2 ЗК України.
Пункти б), в), г) ч. 1 ст. 81 ЗК України встановлюють, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Стаття 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав відносить майнові права.
Частина 1 ст. 178 ЦК України зазначає, що об'єкти цивільних прав можуть вільно переходити від однієї особи до іншої в порядку спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Пункт 11 Постанови ПВСУ від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»передбачає, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно до ст. 278 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.
Оскільки після смерті ОСОБА_1 пройшло більше одного року, спадщину ніким прийнято не було, тому суд вважає, що заявлені в інтересах Водянської сільської ради вимоги про визнання спадщини відумерлою підлягають задоволенню.
Згідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 88 ч 2, 274-278 ЦПК України, ст. ст. 177, 178 ч. 1, 1277 ЦК України, п. 6 ч. 2 ст. 20, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII, ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 р. за № 280/97-ВР, абз. 1 п. 2, п. 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»від 08 серпня 1995 року за № 720/95, Пункт 11 Постанови ПВСУ від 30 травня 2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд
Заяву Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури Запорізької області, поданої в інтересах Водянської сільської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання спадщини відумерлою, за участю третіх осіб без самостійних вимог Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, Кам'янсько-Дніпровського районного виробничого відділу запорізької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», - задовольнити.
Визнати спадщину у вигляді земельної частки (паю) розміром 4,72 умовних кадастрових гектара, яка відкрилась після смерті ОСОБА_1, відумерлою.
Передати у власність територіальної громади в особі Водянської сільської ради земельну частку (пай) розміром 4,72 умовних кадастрових гектара вартістю 35 318,40 грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Петров В.В