Справа № 2-а-1447/11
29.04.2011 м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді: Бульби О.М.,
при секретарі: Малихіній І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області, про визнання неправомірною відмову та зобов'язання відповідача вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо нездійснення йому перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2010 року; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м, Енергодар Запорізької області провести йому відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок та виплату основної державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії з 01.06.2010 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і знаходиться на обліку в УПФУ м. Енергодар, відноситься до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем зазначені вимоги закону не виконуються, чим порушуються його права.
29.04.2011 року судом винесено ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог позивача за період часу з 01.06.2010 року по 08.09.2010 року.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином інформований про місце, дату і час судового засідання, що підтверджується наявною в справі розпискою, в зв'язку з чим суд вважає можливим відповідно до ч.4 ст.128 КАС України слухати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів. Через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення, в якому в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі. Також, відповідач повідомляє, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і проведення перерахунку пенсії не може бути здійснено відповідно до іншого Закону. Відповідно до ст.10 зазначеного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. В зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач на до рахування та виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком не має. Також вважає, що відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено наступне.
Позивач є інвалідом 2-ї групи, пов'язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої повинен розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком. Відповідачем для визначення розміру пенсії застосовано Постанову КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» із змінами та доповненнями, внесеними Постановами КМУ від 13.07.2004 року №894 та від 27.12.2005 року №1293.
Згідно зі ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.54 зазначеного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивача, відповідач повинен керуватися Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які з огляду на пріоритетність нормативно-правових актів над підзаконними нормативно-правовими актами є приоритетним для застосування. Постанова КМУ, яка визначає порядок виплати пенсії, призводить до звужування змісту, обсягу існуючих прав і свобод, що є порушенням ст.22 Конституції України.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пп. 12, 12 п.28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з 22.05.2008 року. Тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року, вихідним критерієм обчислення пенсії по інвалідності ЧАЕС виступає лише мінімальна пенсія за віком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 99, 104 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірах, передбачених п.4 ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог п.4 ст.54, ст.50, п.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії - у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, обрахованих відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.09.2010 року, за мінусом отриманих ним сум за вказаний період та забезпечити її виплату.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. М. Бульба