Справа № 2-а-1335/11
20.05.2011 м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області
у складі головуючого судді: Бульби О.М.,
при секретарі: Тимофєєвій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодар адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області, про визнання неправомірною відмову та зобов'язання відповідача вчинити дії,-
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила: визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо відмови у перерахунку та виплаті їй пенсії; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м, Енергодар Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити їй основну пенсію згідно ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, визначеної залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2011 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є інвалідом 3-ї групи від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і знаходиться на обліку в УПФУ м. Енергодар, відноситься до 1 категорії, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і у відповідності до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідачем зазначені вимоги закону не виконуються, чим порушуються її права.
В судове засідання позивач не з'явилась, просила розглядати справу без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином інформований про місце, дату і час судового засідання, що підтверджується наявною в справі розпискою, в зв'язку з чим суд вважає можливим відповідно до ч.4 ст.128 КАС України слухати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів. Через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення, в якому в задоволені позову просить відмовити в повному обсязі. Також, відповідач повідомляє, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і проведення перерахунку пенсії не може бути здійснено відповідно до іншого Закону. Відповідно до ст.10 зазначеного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. В зв'язку з цим відповідач вважає, що позивач права на дорахування та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком не має. Також вважає, що відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено наступне.
Позивач є інвалідом 3-ї групи, пов'язаної з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС і відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір якої повинен розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком. Відповідачем для визначення розміру пенсії застосовано Постанову КМУ від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» із змінами та доповненнями, внесеними Постановами КМУ від 13.07.2004 року №894 та від 27.12.2005 року №1293.
Згідно зі ст.49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.2 ст.54 зазначеного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивача, відповідач повинен керуватися Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які з огляду на пріоритетність нормативно-правових актів над підзаконними нормативно-правовими актами є приоритетним для застосування. Постанова КМУ, яка визначає порядок виплати пенсії, призводить до звужування змісту, обсягу існуючих прав і свобод, що є порушенням ст.22 Конституції України.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені пп. 12, 12 п.28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), та втратили чинність з 22.05.2008 року. Тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року, вихідним критерієм обчислення пенсії по інвалідності ЧАЕС виступає лише мінімальна пенсія за віком.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 99, 104 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірах, передбачених п.4 ст.ст.54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог п.4 ст.54, ст.50, п.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії - у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, обрахованих відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2011 року, за мінусом отриманих нею сум за вказаний період та забезпечити її виплату.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. М. Бульба