Справа № 2-182/11
05 квітня 2011 року Гуляйпільський райсуд Запорізької області
В складі: головуючого -судді Чемолосової С.П.
При секретарі Імановій В.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої злочином,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про відшкодування шкоди завданої злочином, в якому вказав, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не досягнувши віку, з якого настає кримінальна відповідальність, 14.08.2010 року, знаходячись в с. Долинка, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проник до його домоволодіння, звідки з барсетки, таємно викрав гроші в сумі 400 грн.
Окрім того, 15.08.2010 року ОСОБА_3 знову шляхом вільного доступу, проник до літньої кухні його домоволодіння, звідки викрав 2 960 грн. Викрадені кошти йому не повернуті.
За вказаним фактом було порушено кримінальну справу і вину ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України було повністю доведено. Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2010 року до неповнолітнього ОСОБА_3 застосовано примусовий захід виховного характеру, його передано на під нагляд матері, ОСОБА_2Цивільний позов при цьому розглянутий не був.
Позивач вказав, що злочинними діями ОСОБА_3 йому спричинені матеріальні збитки на загальну суму 3 360 грн. Одночасно йому було спричинено і моральну шкоду, оскільки він був незаконно позбавлений права розпоряджатися своїми коштами, не мав змоги придбати необхідні речі та продукти харчування, корми для худоби, вимушений був вживати додаткових зусиль для заробітку, внаслідок чого переніс моральні страждання і та вимушений був докладати додаткових зусиль для стабілізації та поновлення свого матеріального стану. В зв'язку з викликами на допити до слідчих органів, суду, зверненнями до юристів він втратив багато свого часу, чим було порушено його звичний спосіб життя.
Далі в позові позивач вказав, що відповідачка своєчасно, в межах розумного строку, спричинену йому моральну шкоду добровільно не відшкодувала і тому з урахуванням тривалості страждань, позивач вважає за можливе встановити розмір відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в сумі 1 500 грн. Позивач в позові вказав, що доказами вини неповнолітнього ОСОБА_3, є матеріали кримінальної справи № Іп-44/2010 в своїй сукупності. Вважає, що відповідачка згідно зі ст.150 СК України повинна виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, що не було виконано батьками неповнолітньої особи. А тому згідно зі ст.1179 ЦК України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їх вини.
Так як у неповнолітнього ОСОБА_3 відсутнє яке небудь майно, відповідальність за спричинення шкоди покладається на його маму, ОСОБА_2 Тому прохає суд стягнути з відповідачки на його користь 3360 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків,1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди , спричиненої вчиненням злочину її неповнолітнім ОСОБА_3 та 200 грн. за понесені витрати на юридичну допомогу, а всього 5060 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав свої заявлені позовні вимоги, прохає суд їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги позивача визнала частково, суду пояснила, що вона та позивач перебували в фактичних шлюбних відносинах. Спільне проживання було припинене в 2003 році по причині знущання ОСОБА_1 над її малолітньою дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який, як вказала відповідачка, знущався над її сином, але в правоохоронні органи вона не зверталася. Позивач залякував дитину, син має порушену психіку та особисту неприязнь до бувшого вітчима. Далі відповідачка вказала, що разом з тим, після того як вони розійшлися , позивач весь час намагався заманити сина ОСОБА_3 до себе - давав дрібні гроші, давав цигарки, запрошував його в гості і той його відвідував. Вважає, що син вчинив протиправне діяння не маючи корисливих мотивів, а саме з мотивів помсти за знущання над ним відповідача. Точну суму грошей , яку син викрав з барсетки позивача 15 серпня 2010 року, ніхто окрім позивача не знає. Вважає, що такої суми там не було, адже ОСОБА_1 ніде не працює, офіційною підприємницькою діяльністю не займається, а тому просто не може мати безладно розкидану готівку в великих розмірах. Відповідачка вказала, що вона має трьох дітей - найменшій дитині - один рік один місяць і як мати відповідає за них. Вважає що постанова від 14 грудня 2010 року Гуляйпільського районного суду Запорізької області по справі № Іп-44/2010 року в сумі 2960,00 грн., є законною,так як її неповнолітній син, ОСОБА_3, добровільно визнав свою провину у скоєнні даного діяння, те, що він дійсно взяв у позивача суму в розмірі 2960,00 грн. Дані дії були доведені в судовому засіданні. Тому в цій частині позовні вимоги відповідачка визнає в повному обсязі. Позовні вимоги позивача про стягнення з неї моральної шкоди та затрат за надання йому правової допомоги не визнає, так як вважає, що позивач своїми діями спровокував її сина на таку протиправну поведінку. А тому прохає суд в задоволенні цієї частини позову позивачу відмовити.
Суд, вислухавши доводи позивача, відповідачки, вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про відшкодування шкоди завданої злочином, в якому вказав, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, не досягнувши віку, з якого настає кримінальна відповідальність, 14.08.2010 року, знаходячись в с. Долинка, з корисливих мотивів, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник до його домоволодіння, звідки з барсетки, таємно викрав гроші в сумі 400 грн.
Окрім того, 15.08.2010 року ОСОБА_3 знову шляхом вільного доступу проник до літньої кухні його домоволодіння, звідки викрав 2 960 грн. Викрадені кошти йому не повернуті.
За вказаним фактом було порушено кримінальну справу і вина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України була повністю доведена. Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2010 року до неповнолітнього ОСОБА_3 застосовано примусовий захід виховного характеру, його передано на під нагляд матері, ОСОБА_2Цивільний позов при цьому розглянутий не був.
Позивач вказав, що злочинними діями ОСОБА_3 йому спричинені матеріальні збитки на загальну суму 3 360 грн. Одночасно йому було спричинено і моральну шкоду, оскільки він був незаконно позбавлений права розпоряджатися своїми коштами, не мав змоги придбати необхідні речі та продукти харчування, корми для худоби, вимушений був вживати додаткових зусиль для заробітку, внаслідок чого переніс моральні страждання та вимушений був докладати додаткових зусиль для стабілізації та поновлення свого матеріального стану. В зв'язку з викликами на допити до слідчих органів, суду, зверненнями до юристів він втратив багато свого часу, чим було порушено його звичний спосіб життя.
Далі в позові позивач вказав, що відповідачка своєчасно, в межах розумного строку, спричинену йому моральну шкоду добровільно не відшкодувала і тому з урахуванням тривалості страждань, позивач вважає за можливе встановити розмір відшкодування спричиненої йому моральної шкоди в сумі 1 500 грн. Позивач в позові вказав, що доказами вини неповнолітнього ОСОБА_3, є матеріали кримінальної справи № Іп-44/2010 в своїй сукупності. Вважає, що відповідачка згідно зі ст.150 СК України повинна виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, що не було виконано батьками неповнолітньої особи. А тому згідно зі ст.1179 ЦК України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їх вини.
Так як у неповнолітнього ОСОБА_3 відсутнє яке не будь майно, відповідальність за спричинення шкоди покладається на його маму, ОСОБА_2 Тому прохає суд стягнути з відповідачки на його користь 3360 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків,1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої вчиненням злочину її неповнолітнім сином ОСОБА_3 та 200 грн. за понесені витрати на юридичну допомогу, а всього 5060 грн. Відповідачка позовні вимоги визнала частково, пояснивши суду, що вона та позивач перебували в фактичних шлюбних відносинах. Спільне проживання було припинене в 2003 році по причині знущання ОСОБА_1 над її малолітньою дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, який, як вказала відповідачка, знущався над її сином, але в правоохоронні органи вона не зверталася. Позивач залякував дитину, син має порушену психіку та особисту неприязнь до бувшого вітчима. Далі відповідачка вказала, що разом з тим, після того як вони розійшлися , позивач весь час намагався заманити сина ОСОБА_3 до себе - давав дрібні гроші, давав цигарки, запрошував його в гості і той його відвідував. Вважає, що син вчинив протиправне діяння не маючи корисливих мотивів, а саме з мотивів помсти за знущання над ним відповідача. Точну суму грошей , які син викрав з барсетки позивача 15 серпня 2010 року, ніхто окрім позивача не знає. Вважає, що такої суми там не було, адже ОСОБА_1 ніде не працює, офіційною підприємницькою діяльністю не займається, а тому просто не може мати безладно розкидану готівку в великих розмірах. Відповідачка вказала, що вона має трьох дітей - найменшій дитині - один рік один місяць і як мати відповідає за них. Вважає що постанова від 14 грудня 2010 року Гуляйпільського районного суду Запорізької області по справі № Іп-44/2010 року в сумі 2960,00 грн., є законною, так як її неповнолітній син, ОСОБА_3, добровільно визнав свою провину у скоєнні даного діяння, те, що він дійсно взяв у позивача суму в розмірі 2960,00 грн. Дані дії були доведені в судовому засіданні. Тому в цій частині позовні вимоги відповідачка визнає в повному обсязі. Позовні вимоги позивача про стягнення з неї моральної шкоди та затрат за надання йому правової допомоги не визнає, так як вважає, що позивач своїми діями спровокував її сина на таку протиправну поведінку. А тому прохає суд в задоволенні цієї частини позову позивачу відмовити.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав: згідно постанови Гуляйпільського районного суду від 14.12.2010 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року були застосовані заходи примусового виховного характеру, передавши його на поруки матері, відповідачці по справі, ОСОБА_2 строком на 1 рік, за те, що неповнолітній ОСОБА_3, який не досяг віку притягнення до кримінальної відповідальності. 14.08.2010 року , приблизно в 16 год. знаходячись в с. Долинка Гуляйпільского району Запорізької області, керуючись корисними мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник в двір домоволодіння , яке розташоване по АДРЕСА_1 та яке належить ОСОБА_1., звідки із барсетки таємно викрав гроші в сумі 400 грн., які належали ОСОБА_1., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищезазначену суму. Окрім того, ОСОБА_3, 15.08.2010 року, в обідній час, знову знаходячись в с. Долинка Гуляйпільського району керуючись корисними мотивами, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник в приміщення літньої кухні, яка розташована по вул.Суворова,17 звідки таємно викрав гроші в сумі 2960 грн., чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищезазначену суму. Свою вину в скоєнні злочину ОСОБА_3 визнав в повному обсязі. Тому позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:
Згідно зі ст.150 СК України батьки повинні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, що не було виконано батьками неповнолітнього ОСОБА_3 А згідно зі ст.1179 ЦК України неповнолітня особа відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їх вини. Тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 3360 грн. в рахунок відшкодування завданої неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження матеріальної шкоди, а також стягнути з відповідачки завдану її неповнолітнім сином ОСОБА_3 моральну шкоду позивачу, так як останній був незаконно позбавлений права розпоряджатися своїми коштами, не мав змоги придбати необхідні речі та продукти харчування, вимушений був вживати додаткових зусиль для заробітку, внаслідок чого переніс моральні страждання і вимушений був докладати додаткових зусиль для стабілізації та поновлення свого матеріального стану. В зв'язку з викликами на допити до слідчих органів, суду, зверненнями до юристів він втратив багато свого часу, чим було порушено його звичний спосіб життя. Але суд вважає, що сума моральної шкоди позивачем завищена, а тому з врахуванням тривалості страждань позивача,матеріального стану відповідачки та в зв'язку з тим, що на її утриманні, крім неповнолітнього ОСОБА_3, знаходяться ще 2 малолітніх дітей, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки та користь позивача 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди та 200 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу. В задоволенні решти позовних вимог позивачу необхідно відмовити. Крім того з відповідачки необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічний розгляд справи в сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст.10,11,30,60,88,84,212-215 ЦПК України, ст.1179 ЦК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3360 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 200 грн. в рахунок відшкодування витрат за надання правової допомоги, а всього- 4560 грн., в задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 - 51 грн. держмита на користь Державного бюджету у Гуляйпільському районі 22090200, код ЄДРПОУ 34676890, р/р 31112095700101, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО банку 813015, а також -120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Гуляйпільським районним судом Запорізької області на користь Державного бюджету у Гуляйпільському районі 22050001, код ЄДРПОУ 34676890, р/р 31215259700101, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО банку 813015.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись 10.04.2010 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Гуляйпільський райсуд Запорізької області до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з моменту проголошення.
Суддя: