26 травня 2011 р.Справа № 2-а-480/06/1419
Категорія:12.3Головуючий в 1 інстанції: Баранкевич В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Судді-доповідача -Косцової І.П.
суддів -Стас Л.В.,Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди , -
У квітні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, в якому просив: стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування - 1481 грн. 33 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2004 року по 01.05.2006 року в сумі 12 766 грн. 29 коп. і по день постановлення судового рішення; стягнути з відповідача в відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 8 грудня 2006 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Суд стягнув з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на користь позивача: грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування - 1481 грн. 33 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2004 року по день постановлення судового рішення в сумі 17 469 грн. 66 коп.; відшкодування моральної шкоди 3000 грн., а всього - 21 950 грн. 99 коп.
У поданій апеляційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01 червня 1994 року по 1 жовтня 2004 року працював в Новоодеському РВ УМВС України в Миколаївській області.
В жовтні 2004 року він був звільнений з органів внутрішніх справ за п. «ж»ст..64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом внутрішніх справ України»за власним бажанням.
Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про міліцію»працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно.
Колегією суддів встановлено, що при звільнені позивачу в господарчому відділі УМВС зроблено розрахунок та видана довідка №166 від 01.10.2004 року про невиплату грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування в сумі 1481,33 грн.
Законом України №1459-111 від 17 лютого 2000р. „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" з метою економії бюджетних коштів призупинена дія деяких нормативних актів в частині надання пільг, гарантій та компенсацій певним категоріям громадян, зокрема дія ч.2 ст.9 ЗУ „Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їхнім бажанням, грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Крім того, ст.2 ЗУ від 30.06.1999р. №783-ХІУ „Про джерела фінансування органів державної влади" передбачено, що органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування і в межах передбачених Законом України про державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до Законів України про державний бюджет України на 2003-2005 роки та «Про державний бюджет на 2006 рік»витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим у запас або відставку військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу ОВС не передбачались і кошти на зазначені цілі не виділялись.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що компенсація на обмундирування не підлягала виплаті позивачу.
Вирішуючи спір, суд вважав, що, оскільки в порушення ст. 116 КЗпП України повний розрахунок з позивачем при звільненні не проведено, є підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 117 КЗпП України, і стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Однак до такого висновку суд прийшов внаслідок помилкового застосування норм матеріального права.
Зважаючи на те, що, як встановлено вище, ОСОБА_4 проходив службу в органах МВС, а не працював за трудовим договором, то питання проходження служби, звільнення зі служби, її оплати регулюються не нормами трудового законодавства, а Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та іншими спеціальними нормативно-правовими актами. Тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення КЗпП України, зокрема й правила ст. 117 КЗпП України.
Враховуючи наведене, а також, що спеціальними нормативно-правовими актами не передбачено стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги при звільнення працівника органів внутрішніх справ, позовні вимоги про стягнення такої компенсації є безпідставними і в їх задоволенні необхідно відмовити.
Щодо тверджень стосовно того, що відповідач своїми діями завдав моральну шкоду позивачу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 3 1.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) школи розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Законом України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»та іншими нормативними актами, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ відшкодування моральної шкоди за невидані своєчасно предмети форменого обмундирування не передбачено.
Крім того, не вбачається, в чому полягає спричинення позивачу моральної шкоди з боку відповідача, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір та якими доказами це підтверджується.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не забезпечено повного та всебічного вивчення матеріалів і обставин справи, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим дана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, п.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області - задовольнити.
Постанову Новоодеського районного суду Миколаївської області від 6 грудня 2006 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови у повному обсязі.
Суддя-доповідач: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Л.В.Стас.