05 травня 2010 р. Справа № 8617/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Шавеля Р.М.
Суддів Ліщинського А.М. , Носа С.П.
при секретарі судового засідання Романишин О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу прокурора Сколівського району Львівської обл. на ухвалу судді Сколівського районного суду Львівської обл. від 03.11.2009р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом прокурора Сколівського району Львівської обл. до Славської селищної ради Сколівського району Львівської обл. про скасування рішень органу місцевого самоврядування,-
Оскаржуваною ухвалою судді районного суду від 03.11.2009р. відмовлено в порядку п.1 ч.1 ст.109 КАС України у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом прокурора Сколівського району Львівської обл. до Славської селищної ради Сколівського району Львівської обл. про скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки таку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а.с.1).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив прокурор Сколівського району Львівської обл., який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та винести нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (а.с.4-5).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що аналіз предмету заявленого позову вказує на те, що такий спір відноситься виключно до компетенції адміністративного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Із змісту оскаржуваної ухвали слідує, що відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя районного суду виходив з того, що, звертаючись до суду, прокурор має намір відновити попередній стан земельної ділянки, на яку вже виданий правовстановлюючий документ про право власності, через що між сторонами виник спір про право, а тому розглядувані відносини носять характер земельних (а.с.1).
Між тим, з наведеними висновками оскаржуваної ухвали погодитися не можна, з наступних підстав.
Із змісту заявленого позову убачається, що прокурор Сколівського району Львівської обл. просить скасувати рішення Славської селищної ради Львівської обл. № 1589 від 16.03.2006р. «Про затвердження кварталу забудови та надання дозволу на складання проекту забудови» та № 130 від 22.06.2006р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки».
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою було з'ясовано, що спірні рішення селищної ради не приймалися; незважаючи на задоволення відповідачем протесту прокурора на спірну ділянку, були виготовлений проект відведення та виданий державний акт на право власності на землю. Також відповідачем надано підтвердження того, що дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки не надавався (а.с.6-8).
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Аналіз заявленого прокурором позову свідчить, що останній оскаржує рішення органу місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, оскільки такі прийняті з порушенням вимог закону.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2010 від 01.04.2010р. у справі № 1-6/2010 положення пунктів «а», «б», «в», «г» ст.12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення п.1 ч.1 ст.17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що у розглядуваному випадку оскаржуються рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, у розглядуваних відносинах прокурор діє як орган державної влади, а тому розглядуваний спір слід вважати публічно-правовим, через що такий підлягає судовому розгляду в порядку КАС України.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що ухвала судді від 03.11.2009р. постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, а відтак вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі (із врахуванням вимог ст.ст.18, 19 КАС України щодо предметної підсудності розглядуваного позову).
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Сколівського району Львівської обл. задоволити.
Ухвалу судді Сколівського районного суду Львівської обл. від 03.11.2009р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 2а-149/09/1320 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючого судді Шавель Р.М.
Суддів Ліщинський А.М. , Нос С.П.
< Текст >