09 червня 2011 р. Справа № 18577/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області про скасування постанови ,-
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ВХ № 120479 від 16 грудня 2009 року у справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою його доводи про те, що при здійсненні повороту перешкод у русі він нікому не здійснював, пішоходів, які переходили б дорогу, не було. Наданий працівниками ДАІ відеозапис не є належним доказом, оскільки в протоколі відсутня будь-яка інформація про проведення відеозапису, хто її проводив, на якому обладнанні.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 19 грудня 2009 року біля 15 год. 10 хв. в м. Кам'янець-Подільському ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 та рухаючись по проспекту Грушевського, при здійсненні маневру повороту праворуч на вулицю К.Коріатовичів не надав перевагу в русі пішоходові, який переходив проїзну частину дороги, на яку повертав позивач. Своїми діями позивач порушив вимоги пункту 16.2 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Інспектор ДПС ВДАІ з обслуговування м. Кам'янець-Подільський Зінченко В.М. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВХ № 1001991 від 16.12.2009 року, в якому зафіксував зазначене порушення Правил дорожнього руху та виніс постанову серії ВХ № 120479 від 16.12.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 500 грн..
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що дії інспектора ДАІ щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення є правомірними, а постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною, оскільки вина позивача в порушенні Правил дорожнього руху доведена в судовому засіданні, а тому його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 16.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, визначено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Згідно ч.2 ст. 126 КУпАП порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Доводи апелянта колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями інспектора ДПС Зінченка В.М., відеозаписом правопорушення.
За з містом ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Колегія суддів визнає належним доказом відеозапис правопорушення, оскільки він проведений разом із складанням протоколу про адміністративне правопорушення і підтверджує зафіксоване в даному протоколі правопорушення.
Позивач не дав дорогу пішоходові, повертаючи праворуч на перехресті, а тому його дії правомірно кваліфіковані за ч.2 ст. 122 КУпАП як порушення правил проїзду перехресть. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови інспектор ДПС діяв в межах компетенції та у відповідності до вимог КУпАП. Вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2009 року у справі № 2а-250/10 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді О.М. Довгополов
Р.Й. Коваль