07 червня 2011 р. Справа № 26578/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання недійсним рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця,-
встановила:
У лютому 2010 року позивач звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління міграційної служби у Закарпатській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки, на його власну думку, при співбесіді з працівником Управління міграційної служби у Закарпатській області він навів переконливі факти переслідувань з боку органів влади Ісламської республіки Афганістан, громадянкою якої вона є. Просила позов задоволити.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю
Постанову суду оскаржила управління ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позив задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач - особа, яка назвалась громадянкою Афганістану ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, країна постійного проживання Пакистан, яка у вересні 2009 року нелегально прибула в Україну та 12 січня 2010 року у порядку ст.9 Закону України «Про біженців» N 2557 від 21 червня 2001 року звернулась із заявою про надання статусу біженця. У заяві ОСОБА_1 виклала, що у неї з'явилися проблеми після загибелі батька, які призвели до втрати даху над головою. Які саме проблеми змусили позивачку виїхати з країни постійного проживання у заяві нічого не вказується. Так, прибувши до міста Одеса у вересні 2009 року, як це зафіксовано у протоколі співбесіди від 14 січня 2010 року, позивач разом з родиною виїхала до міста Мукачева, де на цей час вже проживав її дядько та брат ОСОБА_2.
Згідно абз.1 ст.12 Закону України "Про біженців" N 2557 від 21 червня 2001 року орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу біженця, видає заявникові довідку про подання такої заяви, яка є підставою для реєстрації в органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в анкеті, та Інші документи, вимагає додаткові відомості і приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Відповідно до абз.6 ст.12 Закону України "Про біженців" N 2557 від 21 червня 2001 року рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необгрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Згідно повідомлення управління міграційної служби у Закарпатській області за №7 від 20 січня 2010 року позивачці відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, оскільки основною причиною Вашого виїзду з країни постійного проживання Пакистан стала відсутність засобів до існування після загибелі батька, отже у Вас відсутні обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, визначених абзацом другим статті 1 Закону України "Про біженців" №2557 від 21.06.2001 року.
Зазначені ОСОБА_1 у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що вона переслідувалася в Афганістані, як конвенційний біженець. Позивач не була причетна до подій, через які б мала обгрунтований страх утисків, переслідувань, погроз, нелюдського поводження, чи дискримінації. Більше того ОСОБА_1 повідомила, що ні в країні громадянської належності, ні в країні постійного проживання вона не мала ніяких проблем, окрім тих, які створює внутрішньополітична ситуація, тобто, які має все населення Афганістану та Пакистану, та які мала позивачка.
Тобто, ОСОБА_1 добровільно залишила Афганістан та Пакистан з метою вирішення особистих проблем, мала намір потрапити до України, де на той час у неї проживав батьків брат та її брат. .
Під біженцем, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про біженців" розуміється особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Апелянтом не надано аргументованих та обгрунтованих пояснень з урахуванням вищевикладених критеріїв про причини, з яких вона не може повернутися в країну своєї громадянської належності. Зважаючи на це та враховуючи інформацію, надану самою позивачкою, не підтверджується наявність умов, передбачених абз.2 ст.1 Закону України "Про біженців" N 2557 від 21 червня 2001 року.
Відповідно до п.164 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця УВКЬ ООН. особи, вимушені покинути країну походження в результаті внутрішніх чи міжнародних військових конфліктів, звично не розглядаються як біженці Конвенцією 1951 року і протоколом 1967 року.
Відповідно до пункту 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем особа повинна надати свідчення повністю обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками. Громадянка Афганістану ОСОБА_1 таких свідчень не надала.
У даному випадку, виходячи з вищенаведеного, позивачка не навела достатньої аргументації своїм побоюванням, або інших доказів того, що ці побоювання є обгрунтованими. У зв'язку з тим. що жодного конкретного факту особистого переслідування за конвенційними ознаками вона не навела, аналіз матеріалів справи громадянки Афганістану ОСОБА_1 свідчить, що її побоювання стати жертвою переслідування у зв'язку з належністю до певної соціальної групи є необгрунтованими.
Отже, управління міграційної служби в Закарпатській області діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про біженців", підстави для скасування його рішення та зобов'язання прийнята рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця відсутні.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року №2а-579/10/0770 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс