07 червня 2011 р. Справа № 11948/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2010 року по справі №2-а-343/10/1321 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області про роз'яснення постанови від 03.03.2010 року,-
встановила:
Постановою Сокальського районного суду від 03.03.2010 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
02.12.2010 року Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області з заявою про роз'яснення вказаної постанови з тих підстав, що вона є незрозумілою, зокрема її резолютивна частина.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2010 року відмовлено управлінню Пенсійного фонду України у Сокальському районі у роз'ясненні постанови від 03.03.2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги дітям війни.
Ухвалу суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області. Вважає, що оскаржувана ухвала є незрозумілою та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та роз'яснити постанову Сокальського районного суду Львівської області від 03.03.2010 року, задля усунення перешкод для її виконання.
Апелянт наголошує на тому, що не підлягає застосуванню ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для визначення розміру допомоги позивачу, оскільки вона застосовується виключно для визначення пенсій призначених відповідно до цього Закону.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що управління Пенсійного фонду України просить не роз'яснити суть та зміст постанови від 03.03.2010 року, а вказати розмір мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно провести обрахунок зазначеного підвищення позивачу, яким нормативно-правовим актом передбачено механізм обрахування зазначеного підвищення.
Таким чином, управління Пенсійного фонду покладає власні повноваження щодо порядку нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги, як дитині війни - на суд, що протирічить чинному законодавству.
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 24.12.2010 року по справі №2а-343/10/1321 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс