06 червня 2011 р. Справа № 35031/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Каралюса В.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. та Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2010р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро» до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб (в частині), -
06.11.2009р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Габро» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Рівненської обл. № 0000822340/0 від 30.10.2009р. та № 0000832340/0 від 30.10.2009р., а також податкове повідомлення-рішення № 0034841740/0 від 30.10.2009р. в частині нарахування податкового зобов'язання на суму 297000 грн. (а.с.5-10).
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2010р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0034841740/0 в частині нарахування на суму 297000 грн. з моменту його прийняття, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.162-165).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили сторони.
У поданій апеляційній скарзі відповідач Сарненська МДПІ, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.168-169).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що в порушення вимог п.п.1.2, 1.5 ст.1, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.12, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.8.4.11 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.12 Закону України «Про господарські товариства» при придбанні у фізичної особи рухомого майна у вигляді обладнання і транспортних засобів загальною вартістю 660000 грн., не було утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 99000 грн., що у неповній мірі було з'ясовано судом першої інстанції під час розгляду справи.
В своїй апеляційній скарзі позивач ТзОВ «Габро», покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог (а.с.172-176).
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції не враховані документальні докази щодо підтвердження здійснення позивачем впродовж обревізованого періоду господарської діяльності з помилковим покликанням на неведення підприємством основного виду діяльності - добування і оброблення каменю, торгівлі будівельними матеріалами. Разом з тим, приписи Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» і «Про податок на додану вартість» пов'язують право платників податків на валові витрати і податковий кредит з веденням господарської діяльності, а не здійсненням основного виду діяльності за КВЕД.
Також позивачем надано податкову звітність за вказаний період, у якій відображені валові доходи і податкові зобов'язання підприємства від здійснення господарської діяльності, що спростовує висновки податкового органу.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги та її заперечення щодо апеляційної скарги відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТзОВ «Габро» підлягає до часткового задоволення, а апеляційну скаргу Сарненської МДПІ слід відхилити, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем Сарненською МДПІ проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Габро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.06.2009р., по результатам якої складено Акт перевірки № 418/23/20042532 від 19.10.2009р. (а.с.14-26).
Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в IV кварталі 2007 року на суму 52027 грн.; вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.9.1 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1065992 грн., вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», через що занижено податок на додану вартість /ПДВ/ на суму 5803 грн., а також вимог пп.6.1.1 п.6.1, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12, пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4 Порядку подання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою КМ України № 2035 від 26.12.2003р., по причині чого підприємством не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб на суму 99977 грн. 12 коп.
На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000822340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 78041 грн., з яких 52027 грн. за основним платежем та 26014 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11);
№ 0000832340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8705 грн., з яких 5803 грн. за основним платежем та 2902 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12);
№ 0034841740/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 299931 грн. 36 коп., з яких 99977 грн. 12 коп. за основним платежем та 199954 грн. 24 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13).
Підставою для вищевказаних висновків податкового органу слугувало те, що згідно актів маркшейдерських замірів за жовтень-грудень 2007 року, січень-червень 2008 року та розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи за IV квартал 2007 року, І-ІІ квартали 2008 року підприємство не здійснювало видобутку корисних копалин, скельний та пухкий розкрив не видобувався і з кар'єру не вивозився.
Враховуючи наведене, керуючись приписами ст.42 ГК України, п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковим органом констатовано, що товари (роботи, послуги), які були придбані підприємством та віднесені на витрати в деклараціях з податку на прибуток за IV квартал 2007 року, І-ІІ квартали 2008 року не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, їх отримання є економічно невиправданим, через що підстав для їх віднесення до валових витрат у підприємства не має.
Також з урахуванням вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит з операцій по придбанню товарів в періодах, в яких видобуток корисних копалин не здійснювався та виробництво продукції не проводилися.
Окрім цього, інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності рухомого майна є з її боку відчуженням такого майна, а тому в порядку п.1.15 ст.1, п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід фізичної особи від такого продажу повинен оподатковуватися за ставкою 15 відсотків з подальшим утримання і перерахуванням вказаної суми податку податковим агентом до бюджету.
Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення протягом жовтня 2007 року - червня 2008 року основних видів діяльності підприємства за КВЕД, через що останнім господарська діяльність у вказаний період не велася, а тому рішення податкового органу про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податок на додану вартість є вірними.
У частині визначення податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб суд виходив з того, що нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вклад (внесок) фізичної особи у вигляді належного їй майна до статуту юридичної особи - резидента визначений як придбання такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто, витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не належить до операцій купівлі-продажу майна в розумінні норм ст.ст.11, 12 вищеназваного Закону.
Між тим, такі висновки суду першої інстанції частково ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.
Матеріалами справи стверджується, що нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ зумовлено нездійсненням підприємством основного виду діяльності - видобутку корисних копалин, а тому придбані у вказаний період товари не використовувалися у господарській діяльності позивача, а їх отримання є економічно невиправданим.
Разом з тим, наданими доказами позивачем доведено, що підприємство в період жовтня 2007 року - червня 2008 року здійснювало іншу діяльність - пошук покупців, збут раніше виробленої продукції, проведення поточних ремонтних робіт, технічного обслуговування обладнання і техніки, проведення підготовчих робіт для виробництва каменю (а.с.29, 81-154).
Також сума задекларованого протягом IV кварталу 2007 року валового доходу становить 441000 грн. (а.с.30-39).
Окрім цього, позивачем надано обґрунтовані пояснення тимчасової зупинки робіт по видобуванню каменю; наведені простої зумовлені технологічними, технічними та погодними умовами.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в реакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника.
Термін господарської діяльності визначений в п.1.32 вказаного Закону, яким передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Таким чином, діючим на період виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено для ведення податкового обліку необхідності розмежування господарської діяльності на основний і другорядний види економічної діяльності, що було б обов'язковою умовою для правильності формування валових витрат і податкового кредиту.
Разом з тим, приписами вказаного законодавства прямо передбачено, що така діяльність має бути пов'язаною з веденням платником податків господарського процесу.
Отже, у розглядуваному випадку - під час простою у видобутку каменю - позивач продовжував здійснювати діяльність, яка направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, тобто, здійснював господарську діяльність, а тому останній має право на відображення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ протягом розглядуваного періоду.
У частині донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.6.2 статуту ТзОВ «Габро» у новій редакції (а.с.40-41), зареєстрованій 02.02.2007р., частка учасника товариства ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства становить 1110000 грн., при цьому така на суму 600000 грн. сформована за рахунок внеску майна (екскаватора, бульдозера, компресора, навантажувача, крана мостового - а.с.42-46); внесені учасником до статутного фонду основні засоби використовуються підприємством у виробничій діяльності.
Згідно з нормами пп.4.2.13 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єктом оподаткування є інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах.
Підпунктом 9.6.2 п.9.6 ст.9 цього Закону передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
Ця ж норма передбачає, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.
Таким чином, згідно з прямими нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто належить до витрат, понесених у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 цього Закону.
Вказані операції не належать до операцій купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.ст.11, 12 цього Закону.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0000822340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 78041 грн., з яких 52027 грн. за основним платежем та 26014 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000832340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8705 грн., з яких 5803 грн. за основним платежем та 2902 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0034841740/0 від 30.10.2009р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 297000 грн., з яких 99000 грн. за основним платежем та 198000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
При цьому, в порядку ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ТзОВ «Габро» є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.
При цьому апеляційну скаргу Сарненської МДПІ належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 3, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро» задоволити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро» задоволити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. № 0000822340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 78041 грн., з яких 52027 грн. за основним платежем та 26014 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000832340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8705 грн., з яких 5803 грн. за основним платежем та 2902 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. № 0034841740/0 від 30.10.2009р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 297000 грн., з яких 99000 грн. за основним платежем та 198000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро» понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської обл. залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: В.М.Каралюс
С.П.Нос