Справа: № 2-а-789/11 Головуючий у 1-й інстанції: Оладько С.І.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
Іменем України
"20" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя : Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31.01.11р. у справі №2-а-789/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання здійснити певні дії
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії за віком у відповідності до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи за 2009 рік з 24.06.10р. та про нарахування та виплату додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 24.06.10р.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 30.12.10р. позовні вимоги ОСОБА_2 щодо перерахунку пенсії за період з 24.06.10р. по 27.06.10р. залишені без розгляду.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 31.01.11р. позов задоволено: визнано протиправними дій відповідача та зобов'язано відповідача здійснити з 27.06.10р. перерахунок пенсії у відповідності до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з застосуванням показників середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2009 календарний рік та виплатити недоплачені суми з урахуванням проведених виплат, а також зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу, як особі віднесеній до категорії 4, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність,з урахуванням вже проведених виплат починаючи з 27.06.10р.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи, що дана справа відноситься до категорії справ, щодо яких застосовується скорочене провадження згідно з вимогами статті 1832 КАС України, тому розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому статтями 40, 42 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV від 09.07.03р. (надалі -Закон №1058-IV). Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, а не за показником за 2009 рік -за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з чим позивач отримує пенсію в розмірі меншому, ніж при перерахунку пенсії за показником за 2009 рік. Крім того, судом першої інстанції встановлені порушення права позивача на отримання додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку УПФУ, де отримує державну пенсію за віком, продовжує працювати і, відпрацювавши встановлений законом час у відповідності до частини четвертої статті 42 вказаного Закону №1058-IV, набув права на перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі в порядку передбаченому статтею 40 Закону №1058-IV.
Проте, всупереч статей 40, 42 Закону №1058-IV перерахунок пенсії позивачу проведено із врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08р. №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» .
У відповідності до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV (у редакції від 09.07.03р.) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Якщо ж при проведенні перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону №1058-IV, то відповідно має застосовуватись і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж частини першої статті 40 Закону, тобто за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
У разі, коли коефіцієнт заробітку застрахованої особи після призначення пенсії (тобто-відношення суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески, до середньої заробітної плати за місяць працівників, зайнятих у галузях економіки України) не збільшився, для перерахунку пенсії можна скористатися інформацією про заробіток (дохід), з якого була обчислена (перерахована раніше) пенсія. У цьому випадку розмір пенсії збільшиться за рахунок лише одного фактора -збільшення страхового стажу, тобто більш високого коефіцієнту страховою стажу.
Тому колегією суддів не приймаються до уваги, як такі, що невірно тлумачать норми права, доводи апелянта, що статтями 40, 42 Закону №1058-IV передбачено застосування показника середньої заробітної плати лише при первинному призначенні пенсії.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до статей 40, 42 Закону №1058-IV та змінено порядок здійснення перерахунку пенсії.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України та згідно пункту п'ятого цього рішення втрачають чинність з дня його ухвалення Конституційним Судом України.
Між тим, частиною другою статті 152 Конституції України регламентовано, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, зміни, внесені до статей 40, 42 Закону №1058-IV Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»втратили чинність 22.05.08р., і відповідно з 22.05.08р., відновлено дію редакції статей 40, 42 Закону №1058-IV у редакції, що існувала до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Водночас за чинним законодавством прийняття нормативно-правового акту про відновлення дії норми закону, яка існувала до внесення до неї змін, що в подальшому були визнані неконституційними, -не вимагається.
За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосуванню підлягають положення Закону №1058-IV.
Колегією суддів також3 встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та перебуває на обліку в управлінні, де отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у відповідній редакції, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22 травня 2008року, далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За змістом статті 51 Закону № 796-ХІІособам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.
Проте, всупереч статті 51 Закону № 796-ХІІпозивачу додаткова пенсія та підвищення до пенсії виплачувались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.02р. №1.
Між тим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Водночас, зі змісту статті 51 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру додаткової пенсії, за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
При цьому, судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 51 Закону № 796-ХІІ.
Оскільки позивачеві слід визначити додаткову пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було порушено.
Окрім вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Вказана позиція суду є аналогічною правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній ухвалі від 15.02.11р.
З огляду на викладене, позивач має право на перерахунок пенсії з 27.06.10р. без встановлення будь-якого обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.
Таким чином, доводи апелянта в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд, -
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31.01.11р. у справі №2-а-789/11 - залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 31.01.11р. у справі №2-а-789/11 - без змін.
Дана ухвала, відповідно до ч. 10 ст. 1832, ст. 254 КАС України, є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту постановлення.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді : Романчук О.М.
Пилипенко О.Є.