Справа: № 2-а-7245/08 Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
"31" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Вінницької об ласті, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
ОСОБА_2 звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Постановою від 22 березня 2010 р. адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 за період з червня 2005 року по червень 2008 року 124198,98 грн. як суму недоотриманої заробітної плати. Зобов'язано Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судій на користь суддів». Відшкодувати ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 80,00 грн. з Державного бюджету України через Державне казначейство України. В задоволенні позову до Апеляційного суду Вінницької області та Міністерства фінансів України відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на те, що суд 1-ї інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: не врахував приписів Бюджетного кодексу України, Закону України «Про судоустрій України»(чинного на час винесення оскаржуваного рішення) та інших підзаконних нормативно-правових актів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 з 20.07.1986 р. працював суддею Ленінського районного суду м. Вінниці, а з 11.07.2002 р. -суддею апеляційного суду Вінницької обл., отже, відповідно до Конституції України та Закону України «Про статус суддів», мав право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, суд керувався приписами спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, а саме: ст. 44 Закону України «Про статус суддів», постановою № 514 від 30.06.05 р. Кабінету Міністрів України «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного суду України», постановою № 865 від 03.09.2005 р. Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів», постановою № 159 від 21.02.2001 р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»тощо.
Крім наведеного було враховано, що п.4-1 Постанови КМУ від 03.09.2005 р. (доповнений постановою КМУ № 1310 від 31.12.05 р.) якою було встановлено розмір посадових окладів виходячи з мінімальної заробітної плати 332 грн. та закріплено, що в подальшому, при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться, був скасований рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13.03.2007 р. року. Зазначене рішення було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Суд дослідив відповідні закони України, якими закріплювались державні бюджети з 2005 по 2008 роки та якими встановлювались розміри мінімальної заробітної плати.
В ході судового розгляду справи судом була призначена судового-економічна експертиза за висновком якої загальна сума заборгованості перед Позивачем знайшла своє підтвердження, у визначеній їм сумі, а саме 124198,98 грн.
Дослідивши обставини, на які послався суд 1-ї інстанції при частковому задоволенні позовних вимог при відшкодуванні Позивачу понесених ним судових витрат у сумі 80 грн., судова колегія прийшла до висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що скасуванню не підлягають.
Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта щодо невірного застосування норм матеріального права судом 1-ї інстанції на увагу не заслуговують оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 р. -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Вінницької області, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного Казначейства України при Міністерстві фінансів України, Міністерства фінансів України про стягнення заборгованості по заробітній платі -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко