Справа: № 2-а-339/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
"31" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Кучми А.Ю
Безименна Н.В.
при секретарі: Салоїд І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційні скарги представника Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»та Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року у справі за позовом Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, Державної податкової адміністрації в Київській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
ДПФ «Еко-Пак»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кагарлицька ОДПІ, ДПА в Київській області, з урахуванням уточнених позовних вимог про: визнання протиправними дій щодо винесення ДПА у Київській області рішення від 25.11.2008 «Про проведення позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»та скасування його у повному обсязі; визнання протиправними дії Кагарлицької ОДПІ про прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак», скасування наказу Кагарлицької ОДПІ від 26.11.2008 № 249 «Про проведення позапланової перевірки»та направлення на перевірку від 26.11.2008 № 244; скасування податкових повідомлень-рішень Кагарлицької ОДПІ від 31.12.2008 № 0007302301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 322504, 40 грн. (в тому числі за основним платежем - 221106, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 101398,40 грн.) та від 31.12.2008 № 0007312301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 790122, 00 грн. (в тому числі за основним платежем - 526748, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -263374, 00 грн.);
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року позов задоволено частково:
в частині позовних вимог щодо скасування направлення на перевірку від 26.11.2008 № 244 - провадження закрито;
скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 31.12.2008 № 0007302301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) у частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 153103,50 грн. у тому числі за основним платежем 102029,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 51074,50 грн.;
скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 31.12.2008 № 0007312301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) у частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 464521,50 грн. у тому числі за основним платежем - 309681,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 154840,50 грн.;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПФ «Еко-Пак»та Кагарлицької ОДПІ подано апеляційні скарги, в яких:
представник ДПФ «Еко-Пак»просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права;
Кагарлицька ОДПІ просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2008 року відповідно до наказу Кагарлицької ОДПІ № 235 «Про проведення службового розслідування»було створено комісію для проведення службового розслідування щодо службових осіб Кагарлицької ОДПІ, які проводили планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008.
На підставі рішення начальника ДПА у Київській області від 25.11.2008 «Про проведення позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак», наказу начальника Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області № 249 від 26.11.2008 та направлення на перевірку від 26.11.2008 №244 у період з 26.11.2008 по 16.12.2008 з урахуванням продовження термінів проведення перевірки відповідно до наказу Кагарлицької ОДПІ від 10.12.2008 № 258, проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008.
За результатами перевірки складений акт від 23.12.2008 про результати позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»(код за ЄДРПОУ 25301582) з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 № 339/23-1/25301582 (надалі - Акт перевірки).
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення Кагарлицькою ОДПІ від 31.12.2008 № 0007302301/0 про донарахування позивачеві податкових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 322504, 40 грн. (в тому числі за основним платежем - 221106, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 101398,40 грн.) та від 31.12.2008 № 0007312301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 790122, 00 грн. (в тому числі за основним платежем - 526748, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263374, 00 грн.).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що Кагарлицькою ОДПІ правомірно проведено позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак», що відповідачем надано невірну оцінку фактам, пов'язаними із взаємовідносинами позивача та ТОВ «Торгове діло», неправильно застосовано норми підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2008 № 0007302301/0 в частині податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 71284, 20 грн. (в тому числі за основним платежем - 54834, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16450,20 грн.) обґрунтовані, також безпідставні твердження відповідача про завищення позивачем у II кварталі 2007 року валових витрат у сумі 182780, 00 грн., які ґрунтуються на тому, що товар отриманий позивачем відповідно до договору купівлі - продажу від 30.04.2007 № 475, укладеного з ТОВ «Торгове діло», є безповоротною фінансовою допомогою, тому позовні вимоги в частині скасування нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток внаслідок завищення позивачем у II кварталі 2007 року валових витрат у сумі 182780, 00 грн. за господарською операцією з ТОВ «Торгове діло», обґрунтовані.
Перевіркою встановлено порушення позивачем положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що виявилось у заниженні у І кварталі 2008 року валових доходів у розмірі 219336, 00 грн.
В обгрунтування наявності виявленого порушення відповідач зазначив, що у І кварталі 2008 кредиторська заборгованість у сумі 219336, 00 грн. за товари (просо), отримані позивачем від ТОВ «Торгове діло», набула статусу безповоротної фінансової допомоги у зв'язку з тим, що 23.01.2008 було скасовано реєстрацію цього товариства. У ліквідаційному балансі ТОВ «Торгове діло», що затверджений рішенням суду, дебіторська заборгованість позивача у розмірі 219336, 00 грн. не значиться. Тому, не віднесення цієї суми позивачем до валових доходів у вказаному періоді є порушенням підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Станом на 31.03.2008 у позивача обліковувалася кредиторська заборгованість у розмірі 219336, 00 грн., яка виникла відповідно до договору купівлі - продажу від 30.04.2007 № 475, укладеного між позивачем та ТОВ «Торгове діло», у зв'язку з відвантаженням 26 тонн проса вартістю 219336, 00 грн. Матеріали справи містять Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з якої вбачається, що з 23.01.2008 припинено державну реєстрація ТОВ «Торгове діло»у зв'язку з визнанням його банкрутом.
Відповідач не надав суду належних та достатніх доказів того, що у І кварталі 2008 позивач знав, або повинен був знати про припинення свого господарського зобов'язання у сумі 219336, 00 грн. у зв'язку із скасуванням державної реєстрації ТОВ «Торгове діло». Відсутність у ліквідаційному балансі ТОВ «Торгове діло»обліку дебіторської заборгованості позивача у розмірі 219336, 00 грн. само по собі не означає припинення такого господарського зобов'язання, оскільки, відповідачем не доведено суду відсутності факту заміни кредитора за цим зобов'язанням відповідно до положень статті 512 Цивільного кодексу України.
Положеннями Цивільного кодексу України визначений строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Так, в силу положень частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено доказів, що кредиторська заборгованість позивача у сумі 219336, 00 грн. у І кварталі 2008 року набула статусу безповоротної фінансової допомоги у розумінні положень підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», або що у цьому періоді настала одна із подій, передбачених підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 цього Закону.
Податковий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що забезпечення працівників підприємства безоплатним перевезенням до місця роботи є фактично операцією з поставки послуг за рахунок коштів підприємства (безоплатна передача) і тому податок на додану вартість при здійсненні цих операцій нараховується у порядку, визначеному пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) - товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Безоплатне забезпечення працівників підприємства доставкою до місця роботи передбачено вимогами Колективного договору № 260, укладеного між адміністрацією ДПФ «Еко-Пак»та профспілковим комітетом на 2006-2011 роки (том І а.с.166-176).
Статтею 10 Кодексу законів про працю України передбачено, що колективний договір укладається на основі законодавства.
Положення частини третьої статті 13 Кодексу законів про працю України та статті 7 Закону «Про колективні договори і угоди»допускають можливість внесення в колективні договори умови, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги працівникам, а також додаткові гарантії).
Такі умови колективних договорів є чинними. Вони не можуть вважатися такими, що суперечать законодавству.
Таким чином, споживачем послуг з перевезення був позивач, а організований безоплатний проїзд працівників здійснений в межах трудового законодавства і не є поставкою товару без оплати чи операцією з безоплатної поставки товару в розумінні Закону «Про податок на додану вартість», оскільки здійснюється не в межах цивільного чи господарського обороту, а у зв'язку із врегульованим спеціальним законодавством трудових відносин між роботодавцем та працівником.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.12.2008 № 0007312301/0 в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 142890, 00 грн. (в тому числі за основним платежем - 95260,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47630,00 грн.)
У період з лютого по квітень місяці 2007 року позивачем здійснювалась закупівля товарів: вугілля деревне, насіння гарбузове, плоди коріандру, горох, у товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське»загалом на суму 1286523, 82 грн., в тому числі податок на додану вартість - 214421,00 грн.
Розрахунки за придбані товари здійснені позивачем у повному обсязі у період з 02.03.2007 по 22.06. у розмірі 20071286523, 82 грн.. в тому числі податок на додану вартість 214421, 00 грн., що не заперечувалось відповідачем.
На підставі отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське»податкових накладних на суму 1286526,82 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 214421, 14 грн. (ст. 28, 29 Акту перевірки) позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 214421, 14 грн. Перевіряючими не встановлено порушень положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при оформленні податкових накладних, на підставі яких і був сформований вказаний податковий кредит.
Відповідачем не надані докази на підтвердження тієї обставини, що відомості, які містяться в податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське», не відповідають дійсності, як доказів нездійснення самих операцій (відсутність факту перевезення та зберігання товару, неможливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, тощо).
Також не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
В силу положень підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Поряд з цим, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.
Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.12.2008 № 0007312301/0 в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 321631,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 214421,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107210,50 грн.), оскільки твердження відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за січень-лютий 2007 року у розмірі 214421, 00 грн. по господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Тімірязівське»є безпідставними та необґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо винесення ДПА у Київській області рішення від 25.11.2008 «Про проведення позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»та скасування його у повному обсязі; визнання протиправними дій Кагарлицької ОДПІ про прийняття рішення про проведення позапланової виїзної перевірки дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак», скасування наказу Кагарлицької ОДПІ від 26.11.2008 № 249 «Про проведення позапланової перевірки», є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи фактичні обставини справи, проведення службового розслідування щодо посадових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову виїзну перевірку позивача, наявність наказу про проведення позапланової перевірки позивача, а також факт допуску працівників податкового органу до проведення перевірки, надання всіх необхідних документів для її проведення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недотримання порядку проведення перевірки суб'єкта господарської діяльності є підставою виключно для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків Акту перевірки, що складений за результатами її проведення.
З Акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що перевірка проводились з відома та в присутності виконуючого обов'язки директора - Зеленої Г.І. та уповноваженого представника ОСОБА_4, на підставі направлень на перевірку від 26.11.2008 № 244 та від 10.12.2008 № 253, які були отримані керівником підприємства, про що свідчить його підпис на них; на підставі наказів на проведення позапланової перевірки та її продовження від 26.11.2008 № 249, від 10.12.2008 № 258 (том І а.с. 112-115).
Позивачем були надані перевіряючим всі необхідні документи для проведення перевірки, а отже допущено до перевірки.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у справі у частині позовних вимог про скасування направлення на перевірку від 26.11.2008 № 244 підлягає закриттю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»по господарським операціям з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 внаслідок чого позивачем завищено валові витрати на суму 476306, 00 грн., а отже, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 31.12.2008 № 0007302301/0 в частині податкових зобов'язань по податку на прибуток в розмірі 169400,90 грн. (в тому числі за основним платежем - 119077,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -50323,90 грн.)
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Між позивачем та ПП ОСОБА_5 було укладено договір на пасажирські перевезення ПП ОСОБА_5 (не є платником ПДВ), на виконання умов п. 6.4. Колективного договору між дирекцією і профспілковим комітетом Позивача, згідно з яким ДПФ «Еко-Пак»забезпечує доставку на роботу та з роботи працівників, які проживають за межами населеного пункту, в якому розташоване підприємство.
На виконання умов Договору, ПП ОСОБА_5 протягом 2005-2008 років надав послуги з пасажирського перевезення працівників Позивача.
В свою чергу, Позивачем була оплачена вартість отриманих послуг в розмірі 476 306.00 грн.
Таким чином, як з боку Перевізника, так і з боку Замовника (Позивача) умови Договору були виконані належним чином, жодних претензій сторони Договору один до одного не мали, що і знайшло своє відображення в актах виконаних робіт.
В матеріалах справи є наказ директора ДПФ «Еко-Пак», щодо організації перевезення працівників підприємства на роботу та з роботи з режимом роботи в три зміни, що проживають в селах де немає регулярного автобусного сполучення відповідно до Договору № 01/01-2005 р. від 01.01.2005 року з ПП ОСОБА_5
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог в цій частині посилався на те, що поблизу місця роботи відсутні маршрути громадського транспорту та/або час початку (закінчення) руху транспорту що не дозволяє працівникам своєчасно прибути на роботу (з роботи).
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до графіку роботи виробничих бригад ДПФ «Еко-Пак»та Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Еко-Пак»вбачається, що перша зміна починається о 08 год. 00 хв. та закінчується о 16 год. 00 хв.; друга зміна починається о 16 год. 00 хв. та закінчується о 24 год. 00 хв.; третя зміна розпочинається о 24 год. 00 хв. та закінчується о 08 год. 00 хв..
Відповідно до довідки, яка видана Виконавчим комітетом Балико-Щучинкчької сільської ради Кагарлицького району Київської області (додається) вбачається, що в населених пунктах Балико-Щучинської сільської ради пасажирські перевезення здійснює тільки ПП ОСОБА_6 на маршруті Ходорів - Київ, час прибуття в Балико-Щучинку: 5,30; 12,15; 14,20; 16,20; 17,40 та на маршруті Київ - Ходорів, час прибуття в Балико-Щучинку: 9.40; 11.00; 12,00; 16,00; 17,50; 20,20.
Вказаний маршрут пасажирських перевезень проходить наступні населені пункти, як м. Ржищів, с. Великі Прицькі, с. Пії, с. Грущів, с. Македони, с. Уляники, тобто відповідні населені пункти в яких мешкають працівники Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак».
Таким чином, працівники Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»не мають можливості самостійно прибути на робоче місце у визначений час початку роботи та не мають можливості самостійно з роботи поїхати додому в потрібний населений пункт.
До складу валових витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР включаються, згідно п. 5.2.1. ст. 5, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, зокрема на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 ст. 5 цього Закону, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону, не включаються до складу валових витрат.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено включення до складу валових лише витрат, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що витрати на перевезення до місця роботи працівників включаються до складу валових витрат за наявності документів, які підтверджують зв'язок такого перевезення працівників з господарською діяльністю підприємства (відповідний наказ керівника підприємства, договір, маршрут перевезення, тощо), тому ДПФ «Еко-Пак»правомірно та законно відніс витрати на перевезення працівників до складу валових витрат, оскільки у Позивача є всі належні документи.
Суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань із податку на додану вартість на загальну суму 217067, 00 грн. А відтак, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2008 № 0007312301/0 в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 325600,50 грн. (в тому числі за основним платежем - 217067, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108533,50 грн.)
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Позивач у лютому, березні та в квітні 2007 року експортував за кордон за договором комісії, де виступало комітентом, товар, застосовуючи при цьому нульову ставку ПДВ.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 959-ХІІ, експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
Товари, послуги вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною декларацією відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію»від 09.06.1997 року № 574, Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року № 307 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 року за № 443/2247, Порядку заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.06.1998 року № 380, та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 року № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції», що набула чинності з 01.03.2002 року.
Вантажно-митна декларація вважається повністю оформленою за наявності на її аркушах всіх штампів та особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Пунктом 4 «Положення про вантажну митну декларацію»№ 574 визначає, що митний орган не приймає ВМД для оформлення: якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів; якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення; в і інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до абз.10 п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 вантажна митна декларація, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»від 01.03.2002 р. за № 243 підтвердженням факту перетину товарами митного кордону України є те, що платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), повинен надати оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), на якому митним органом за зверненням платника податку вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України та засвідчено гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи, який разом з розрахунком експортного відшкодування подається до податкового органу.
Надані суду п'яті аркуші ВМД «Примірник Декларанта»ДПФ «Еко-Пак», мають реєстраційні номери та штампи Південної регіональної митниці: «Перевірено», «Сплачено», «Під митним контролем», які підтверджують, що товар - вугілля деревне, насіння гарбузове (продовольче), насіння (плоди) коріандру, горох продовольчий сушений, значиться прийнятим до митного контролю та митний контроль завершено, що свідчить про те, що документи, надані ДПФ «Еко-Пак»Південній регіональній митниці засвідчують підстави та умови до вивезення товарів за межі митної території України, сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів, та складені з дотриманням експортером - ДПФ «Еко-Пак»вимог, передбачених ст. 195 Митного кодексу України, Положенню «Про вантажну митну декларації».
Факт перетину товаром кордону засвідчений у ВМД написом митного органу: «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі»та підписом і гербовою печаткою відповідної митниці.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. cm. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчено належно оформленою митною вантажною декларацією.
Отже, відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість», належною правовою підставою для кваліфікації товару - є оформлені у встановленому порядку вантажно-митні декларації.
Таким чином, ДПФ «Еко-Пак»відповідно до п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3 та п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених вантажно-митних декларацій, обґрунтовано застосовано 0% ставку ПДВ по зобов'язаннях, які виникли при відображенні експортних операцій у податковому обліку.
В матеріалах справи є ксерокопія листа Державної податкової адміністрації України (т. 2 а.с. 11), в якому надана інформація про відповідь на запит щодо взаємовідносин між ЗАТ «Олексіївський хлібозавод»(м.Харків, Україна) та фірмою «INTERTRADE LLC»(США).
Колегія суддів визнає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на інформацію Служби внутрішніх доходів США, відповідно до якої фірма «INTERTRADE»LLC не отримувала коду платника податків, податкову звітність не подає та не має «фізичної»присутності в країні, оскільки вказані дані не заперечують факту вивезення позивачем товарів (продукції) за межі митної території України.
В матеріалах справи знаходяться відповідні контракти та вантажно-митні декларації, дані документи підтверджують, що дані правовідносини були направлені на реальне виконання своїх зобов'язань, які відбулись, претензій ні одна сторона не заявляла, товар не повертався у зв'язку з відсутністю нерезидента, за поставлений товар було належним чином сплачено.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позивач мав право на використання нульової ставки податку на додану вартість при експортуванні товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року підлягає скасуванню в частині незадоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Кагарлицької ОДПІ від 31.12.2008 № 0007302301/0 та від 31.12.2008 № 0007312301/0 з прийняттям нової постанови по справі, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити, в решті постанову залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року -задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року в частині незадоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Кагарлицької ОДПІ від 31.12.2008 № 0007302301/0 та від 31.12.2008 № 0007312301/0 - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Дочірнього підприємства фірми «Еко-Пак»до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області, Державної податкової адміністрації в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень Кагарлицької ОДПІ від 31.12.2008 № 0007302301/0 та від 31.12.2008 № 0007312301/0 -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 31.12.2008 № 0007302301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 169400,90 грн. у тому числі за основним платежем 119 077,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 50323,90 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 31.12.2008 № 0007312301/0 про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій у частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 325600,50 грн. у тому числі за основним платежем - 217067,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108533,50 грн.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.
Постанову складено в повному обсязі -06.06.2011 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: