Справа: № 2а-695/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Власенкова О.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
"14" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Деснянського району м. Києва та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2011 у справі за позовом заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва до відкритого акціонерного товариства «Свемон Київ» про стягнення заборгованості у розмірі 38769,09 грн, -
14.01.2011 заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до суду першої інстанції із позовом в інтересах держави в особі УПФ України в Деснянському районі м. Києва про стягнення з ВАТ «Свемон Київ»на користь УПФ України в Деснянському районі м. Києва заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 38769,09 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач та заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернулися із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, не заперечується апелянтами та вбачається з матеріалів справи, що 05.10.2010 відповідач сплатив суму фактичної заборгованості у розмірі 38769,09 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. При цьому, він дійшов висновку, що вказана норма, не встановлює право чи обов'язок пенсійного органу при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої та апеляційної інстанції, оскільки статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 12 статті 20 Закону передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що платіжні доручення містять чітке посилання на призначення платежу, а позивачем начебто неправомірно було зараховано дані кошти на погашення боргу позивача, який виник раніше, що в свою чергу призвело до неправильного визначення суми штрафу та пені.
Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 106 вищезазначеного Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Отже, висновки суду першої інстанції про безпідставність погашення поточними платежами заборгованості по платежах до Пенсійного фонду у порядку календарної черговості її виникнення є необґрунтованими та суперечать нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянтами спростована правомірність вищезазначених доводів відповідача та мотивів і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційні скарги заступника прокурора Деснянського району м. Києва та управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2011 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2011 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Свемон Київ»на користь управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 38769,09 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: