Справа: № 2-а-2887/10 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"26" травня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Бєлової Л.В.
Суддів: Гром Л.М.,
Кучми А.Ю.
розглянувши в у відкритому судовому засіданні, в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року про залишення позовної заяви без розгляду та на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року та апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії ,-
У грудні 2010 року, позивач -ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві з наступними позовними вимогами:
- визнати дії Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві по встановленню розміру та виплати протягом 2006-2010 років підвищення до пенсії як дитині війни, на підставі застосування належних нормативно-правових актів -протиправними;
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України в м. Києві усунути встановлене судом правопорушення, шляхом нарахування та виплати позивачу заборгованості за період 2006-2010 років, створеної за різницею належних до сплати сум підвищення пенсії, обрахованих із розміру 30% мінімальної пенсії за віком та отриманих сум.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 03 червня 2010 року -залишено без розгляду.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено.
Судом визнано неправомірними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати несплаченої ОСОБА_3 надбавки до пенсії в розмірі 30% відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату відповідної надбавки до пенсії за період з 03 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
На вказану ухвалу суду першої інстанції від 22 грудня 2010 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивач є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідач на порушення вимог діючого законодавства не здійснив її підвищення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
При постановленні ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений ст. 99 КАС України та не подав клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві 03 грудня 2010 року.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що про порушення свого права позивач дізнався в момент отримання щомісячної соціальної допомоги, тобто з 2006 року щомісячно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому, апеляційна скарга позивача на вказану ухвалу залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції від 22 грудня 2010 року -без змін.
Також, на вищевказану постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
На зазначену постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати і винести нову в якій відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись, що виплати здійснювалися відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції від 22 грудня 2010 року, колегія суддів вважає, що у задоволені вищезазначених апеляційних скарг необхідно відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції від 22 грудня 2010 року не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року про залишення позовної заяви без розгляду -залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року про залишення позовної заяви без розгляду -без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року -залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 31.05.2011 року.
Головуючий суддя: Л.В. Бєлова
Судді: