Справа: № 2-а-652/11 Головуючий у 1-й інстанції: Букіна О.М.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"08" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Парінова А.Б., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва на Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м Солом'янському районі м. Києва здійснити перерахунок і виплату як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, 2 групи інвалідності, основний розмір пенсії -в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також здійснити перерахунок і виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 12.06.2001 року по 31.122007 року та з 22.08.2008 року по 22.11.2010 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 в частині вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату соціальної допомоги, за періоди до 22.05.2010 року включно залишено без розгляду, в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду без поважної причини.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_3 за період з 22.05.2010 року по 26.01.2011 року основної та додаткової пенсії в розмірі меншому, ніж встановлено ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва зробити перерахунок і виплату ОСОБА_3 державної пенсії 1-ї категорії, інваліду 2-ї групи -в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2010 року по 26.01.2011 року з урахуванням раніше здійснених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову по суті позовних вимог. Свої вимоги апелянт аргументує посиланням на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва провести перерахунок та виплату основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалій наслідок аварії на Чорнобильській АЕС, згідно зі статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено та проти чого не заперечує відповідач, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України як інвалід 2 групи, захворювання якого пов'язане з Чорнобильською катастрофою. Крім того, згідно зі статтею 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією, її визнано інвалідом 2 групи, що підтверджується відповідною Довідкою. Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст. 54 цього Закону, якою визначено розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання особам, віднесеним до категорії 1 розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи -75% мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено ст. 53 Закону № 796-ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 16.07.2008 року №654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Безпідставними визнано також посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Також колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині захисту його права, які порушені на день постановлення оскаржуваної Постанови, тому що судове рішення може бути постановлені тільки щодо правовідносин, які склались на день його постановлення.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Солом'янським районним судом м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва на Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року -залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді А.Б. Парінов
О.І. Шурко