Справа: № 2-а-52/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бобровник О.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва на постанову Солом»янського районного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в Солом»янський районний суд м.Києва з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва (далі - Відповідач) про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 01.01.2010 року по 25.11.2010 року.
Постановою Солом»янського районного суду м.Києва від 03.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов»язано Відповідача провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за періоди з 09.07.2009 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 03.02.2011 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, та те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», Відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
На момент звернення Позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону Відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, Відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов»язання здійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 24.05.2010 року, оскільки не врахував при цьому строки звернення до суду, встановленні ст. 99 КАС України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач з даним позовом звернувся в суд 25.11.2010 року, а тому суд першої інстанції повинен був позов задовольнити частково, а саме за період з 25.05.2010 року.
Позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 24.05.2010 року включно слід залишити без розгляду з врахуванням вимог ст.ст.99, 100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Отже, судове рішення в частині зобов'язання проводити перерахунок та виплату доплати до пенсії підлягає зміні, а позовні вимоги за період з 01.01.2010 року по 24.05.2010 року підлягають залишенню без розгляду.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а резолютивну частину постанови суду першої інстанції змінити, шляхом зміни дати з якої необхідно проводити перерахунок та виплату доплати пенсії.
Керуючись ст.ст.99, 100, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва - задовольнити частково.
Постанову Солом»янського районного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 24.05.2010 року скасувати та в цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 24.05.2010 року включно - залишити без розгляду.
Змінити третій абзац резолютивної частини постанови Солом»янського районного суду м.Києва від 03 лютого 2011 року, виклавши його наступним чином:
«Зобов»язати Управління пенсійного фонду України у Солом»янському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 25.05.2010 року по 25.11.2010 року, з врахуванням раніше виплачених сум».
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: