Справа: № 2а-108/09 Головуючий у 1-й інстанції: Безрученко А.М.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся в Немирівський районний суд Вінницької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі Відповідач -1), Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації (далі -Відповідач 2) про зобов'язання провести нарахування та виплату разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2005-2007 роки у сумі 3148,00 грн.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 30.03.2009 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Відповідача 1 разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі в сумі 3148,00 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, та те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, а також керуючись правилами ч. 6 ст. 12 КАС України колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача 1 слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога Позивача провести донарахування одноразової грошової допомоги до 5 -го травня за 2005-2007 роки є обґрунтованою, оскільки Відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач користується пільгами, встановленими для учасників війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законами України про державний бюджет на 2005, 2006, 2007 роки учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, Відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена Позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегією суддів враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст.ст. 12, 13, 14 та ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
А тому, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, Відповідач, здійснивши Позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік, до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07. 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав Позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Крім того, з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Встановивши, що Відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати Відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Таким чином, апеляційну скаргу Відповідача 1 слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області задовольнити.
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2009 року -скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: