Справа: № 2-а-937/10 Головуючий у 1-й інстанції: Дернова В.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Твердохліб В.А.,
суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області про зобов»язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся в Ладижинський міський суд Вінницької області з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області (далі - Відповідач) про зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов»язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни.
Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12.11.2010 року позов задоволено, вирішено зобов'язати Відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов»язано Відповідача провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни з 26.04.2010 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управління пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Рішення суду першої інстанції прийняте у порядку скороченого провадження.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь у справі не прибули.
Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання або подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п.п. 1, 2, ч.1 ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач віднесений до 4 категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», Відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 15 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території посиленого радіоекологічного контролю підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.
Враховуючи вищевикладене, Позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком та має право на підвищення до пенсії у розмірі мінімальної зарплати.
Всупереч ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України та Закону України «Про державний бюджет на відповідний рік».
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про соціальний захист дітей війни»мають вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України Відповідач неправомірно виплачував пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено відповідними статтями зазначених Законів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 26.04.2010 року.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 198, 200, 205, 206, 211, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у м.Ладижин Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 листопада 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: