Справа: № 2а-144/11 Головуючий у 1-й інстанції: Крижанівська Г.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва на постанову Печерського районного суду м.Києва від 04 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва про зобов»язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся в Печерський районний суд м.Києва з позовом до Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва (далі - Відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 09.11.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру посадового окладу судді, що визначається із застосуванням коефіцієнту 8 до мінімальної заробітної плати, встановленої на час нарахування довічного утримання Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і «Про державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Постановою Печерського районного суду м.Києва від 04.02.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, зобов'язано Відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 09.11.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру посадового окладу судді, що визначається із застосуванням коефіцієнту 8 до мінімальної заробітної плати, встановленої на час нарахування довічного утримання Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і «Про державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Рішення суду першої інстанції прийняте у порядку скороченого провадження.
Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання або подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених п.п. 1, 2, ч.1 ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є суддею у відставці, який має стаж роботи на посаді судді більше 25 років.
24.12.2010 року Позивач звернувся до Відповідача про перерахунок довічного грошового утримання за період з 09.11.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру посадового окладу судді, що визначається в коефіцієнтах до мінімальної заробітної плати, встановленої на час нарахування довічного утримання.
У відповідь на зазначене звернення Відповідач в здійсненні такого перерахунку відмовив.
Згідно ст. 8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», нові посадові оклади визначені не в абсолютних величинах, а коефіцієнтах до мінімальної заробітної плати. Так, посадовий оклад судді районного загального суду м. Києва становить 8 розмірів мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата -це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Позивач є суддею у відставці, а тому наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді судді.
Згідно ст. 11 Закону України "Про статус суддів", незалежність суддів забезпечується, зокрема, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу. Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів», розміри мінімальної заробітної плати суддів зафіксовано на рівні 332 гривні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів». Так, Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 доповнено ст.. 4-1, згідно якої установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду від 21.05.2008 року № 2/174, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 р. у справі № 22-а-26751/08 "Про оскарження постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243, пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 та пункту 4-1 Доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 856 Постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1243 "Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів" в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" визнано незаконними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач повинен був здійснювати перерахунок грошового довічного утримання позивача з урахуванням 8 розмірів мінімальної заробітної плати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 в редакції від 03.09.2005 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 діє з 11.09.2009 року, а тому, твердження апелянта про те, що дана Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»не набрала чинності є необґрунтованими.
Рішенням Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України", Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI стосовно гарантій незалежності та правової захищеності суддів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у Позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за період з 09.11.2010 року по 31.12.2010 року, виходячи з розміру посадового окладу судді, що визначається із застосуванням коефіцієнту 8 до мінімальної заробітної плати, встановленої на час нарахування довічного утримання Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»і «Про державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Статтею 198 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі або визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
Згідно зі ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу,
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Апелянтом не наведено жодних підстав, з яких провадження у даній справі підлягає закритттю.
А тому вимоги апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі задоволенню не підлягають, як такі, що не грунтуються на чинному адміністративному процесуальному законодавстві.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м.Києва від 04 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: