Справа: № 2-а-56/11/2512 Головуючий у 1-й інстанції: Парфененко О.Я.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"17" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату разової допомоги на оздоровлення у відповідності до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку 5-ти мінімальних заробітних плат за 2010 рік.
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІ групи та відноситься до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії.
Відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір якої відповідно до ч.7 ст.48 цього ж Закону визначається на момент виплати.
Однак, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.48 даного Закону викладено в новій редакції, якою розміри вказаних в ній виплат були значно зменшені.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Вподальшому будь-яких змін до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»внесено не було.
Отже, після прийняття Конституційними Судом України вказаного рішення, тобто після 22 травня 2008 року допомога на оздоровлення позивачу повинна виплачуватись в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з матеріалів справи разова допомога на оздоровлення позивачу нарахована в вересні 2010 року в розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем здійснено нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж це передбачено ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З позовною заявою до суду позивач звернувся 11 січня 2011 року.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації Чернігівської області -залишити без задоволення.
Постанову Менського районного суду Чернігівської області від 07 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 17.06.11р.