Справа: № 2-а-59/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко О.М.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"17" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міського виконавчого комітету Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міського виконавчого комітету Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міського виконавчого комітету Київської області протиправною, стягнути з відповідача 4610,00 грн. одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІ групи та відноситься до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії.
Відповідно до ч.4 ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, розмір якої відповідно до ч.7 ст.48 цього ж Закону визначається на момент виплати.
Однак, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.48 даного Закону викладено в новій редакції, якою розміри вказаних в ній виплат були значно зменшені.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.
Вподальшому будь-яких змін до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»внесено не було.
Отже, після прийняття Конституційними Судом України вказаного рішення, тобто після 22 травня 2008 року допомога на оздоровлення позивачу повинна виплачуватись в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Як вбачається з матеріалів справи разова допомога на оздоровлення позивачу нарахована в розмірі 120 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та на час розгляду справи в суді йому не виплачена.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем здійснено нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж це передбачено ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З позовною заявою до суду позивач звернувся 02 грудня 2010 року.
Отже, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міського виконавчого комітету Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 17.06.11р.