Справа: № 2-а-679/10 Головуючий у 1-й інстанції: Войнаренко Л.Ф.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Собківа Я.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
У вересні 2010 року ОСОБА_2 (далі -Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області (далі - Відповідач) у якому просила визнати дії УПФУ щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати суми пенсії, що мають бути нараховані у відповідності зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.11.2006р.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав дії відповідача протиправними та зобов'язав нарахувати та виплатити державну пенсію у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.11.2006р. з урахуванням вже проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справ матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст.. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач віднесений до І категорії осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію згідно з ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату державної пенсії у розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.11.2006р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком районного суду, вважає його безпідставним та таким, що порушує норми процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 24.09.2010р., подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів.
Оскільки позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку подано не було, а судом першої інстанції питання про поновлення строку не розглядалось, то апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не застосовано строк позовної давності та безпідставно задоволено вимоги адміністративного позову за період, починаючи з 01.11.2006р. по 24.03.2010р., а висновок суду про те, що позивачем строк не пропущено, оскільки на дані правовідносини не застосовується ст.. 99 КАС України є помилковим та не відповідає дійсності.
Щодо спірних відносин, що виникли у 2010 році, починаючи з 25.03.2010р., необхідно зазначити наступне.
За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам II групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене позивача має право на одержання щомісячної додаткової пенсії 75 % мінімальної пенсії за віком, а розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким задовольнити вимоги позову частково.
Керуючись ст.ст., 99, 100, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2010 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою вимоги адміністративного позову ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку та виплати пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період починаючи з 25.03.2010р.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період починаючи з 25.03.2010р. з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: Я.М. Собків
Є.О. Сорочко