Справа: № 2-а/2506/59/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бечко Є.М.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"16" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Собківа Я.М., Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про зобов'язання нарахувати недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
У вересні 2010 року ОСОБА_2 (далі -Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова (далі - Відповідач) у якому просила поновити пропущений строк, здійснити перерахунок та виплату пенсії як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2009 -2010 роки.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2011 року адміністративний позов в частині позовних вимог зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавки до пенсії як дитині війни за період до 27.03.2010р. залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права без поважних причин.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2011 року позовні вимоги задоволено. Суд першої інстанції визнав бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язав провести перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період, починаючи з 28.03.2010р. по 24.01.2011р. з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, зважаючи на наступне. Частиною першою ст. 183-2 КАС України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 КАС України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 28.03.2010р. по 24.01.2011р. є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено право на отримання такої доплати до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Позивачу нарахування та виплата доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»здійснювалися не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 183-2 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 січня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: Я.М. Собків
Є.О. Сорочко