Справа: № 2-а-4265/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Іващук О.І.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"08" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Парінова А.Б., Шурко О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, -
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати Головне управління юстиції у Вінницькій області розглянути звернення від 13.02.2008 року по суті наведених у ньому фактів та надати письмової відповіді.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Вінницькій області -відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, надав відповідь на звернення позивача по суті, в межах своїх повноважень та у термін, визначений законом.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції що ОСОБА_2 13.02.2008 року звернувся до Головного управління юстиції у Вінницькій області із письмовим зверненням щодо спростування відомостей наведених в листі №Т-09-1261 від 19.01.2006 року в частині, де вказано, що за період роботи він зарекомендував себе як некваліфікований спеціаліст, оскільки стверджуване Головним управлінням юстиції у Вінницькій області не перевірялось. Крім того, 10.12.2007 року, ОСОБА_2 вже звертався з аналогічним зверненням до Начальника Головного управління юстиції у Вінницькій області, в якому позивач зазначає про невідповідність дійсності інформація в листі №Т-0256 від 29.12.2005 року, за підписом Горобчука В. Ю., в тій частині де вказано, що ОСОБА_2 не було рекомендовано на призначення до новоствореної служби, так як були надані негативні характеристики щодо його роботи у відділі державної виконавчої служби Тростянецького РУЮ, його робота оцінена негативно згідно довідок перевірки роботи працівників відділу.
Позивач зазначає, що у своїй відповіді, начальник ГУЮ у Вінницькій області спирається на сфальсифіковану, довідку №02-6342 від 11.11.2005 року. Фактом фальсифікації на даний час досліджує прокуратура Тростянецького району Вінницької області. На неправдиві відомості довідки вказує також факт звільнення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 40 КзпП України, тобто в зв'язку з ліквідацією підприємства. У зверненні наведено також ряд інших обставин, які на думку позивача спростовують відомості вказані у довідці №02-6342 від 11.11.2005 року.
З відповіді Головного управління юстиції у Вінницькій області на вказане звернення вбачається, що ОСОБА_2 роз'яснювалось, що із вимогами щодо спростування інформації в.о. начальника ДВС Вінницької області Горобчука В.Ю. від 29.12.2005 року №Т-02-56, він також звертався до Тростянецького районного суду, постановою якого в червні 2007 року йому відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині скасування інформації, що міститься у довідці №02-6342 від 11.11.2005 року виданої відділом Державної виконавчої служби Тростянецького РУЮ. Повідомлялося також про те, що постанова не набрала законної сили, а тому остаточний результат буде відомий після набрання нею чинності.
Судом першої інстанції, також встановлено, що предметом розгляду Тростянецького районного суду було саме дослідження легітимності довідки ВДВС Тростянецького РУЮ за №02-6342 на відомостях якої ґрунтуються всі відповіді ГУЮ у Вінницькій області на звернення позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначена постанова Тростянецького районного суду була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 року.
В подальшому, а саме 13.02.2008 року, ОСОБА_2 повторно направив до Головного управління юстиції у Вінницькій області звернення аналогічне зверненню від 10.12.2007 року.
Аналізуючи зміст адміністративного позову та апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку, що позивач фактично оскаржує дії відповідача щодо неналежного виконання останнім положень Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1).
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Стаття 3 Закону закріплює визначення, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Стаття 15 Закону зобов'язує органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Частина перша статті 20 цього Закону закріплює, що звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме Листа Начальника Головного управління юстиції у Вінницької області від 15.02.2008 року №Т-05-142, звернення позивача було розглянуто відповідачем та надана відповідь в строки, визначені Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про звернення громадян»повторні звернення одним і тим же органом від одного і до того ж громадянина з одного і того ж питання не розглядаються.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а рішення по справі постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 71, 160, 195, 197, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду і від 09.12.2009 року -залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09.12.2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді А.Б. Парінов
О.І. Шурко