Справа: № 2-а-1220/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Петришин Н.М.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"08" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Парінова А.Б., Шурка О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області на Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області про визнання неправомірними дії про перерахунок пенсії, -
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області, в якому просила суд зобов'язати відповідача перерахувати пенсію згідно ст. 40, 42, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік, що становить 1650,43 грн. та виплатити суми недотриманої пенсії, в наслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати з 01.09.2010 року.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області про визнання неправомірними дії про перерахунок пенсії -задоволено.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області щодо перерахунку пенсії позивача, відповідно до положень ст.. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 29.04.2010 року по 01.09.2010 рік неправомірними, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області здійснити перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_3 відповідно до положень ст..40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік з 01.09.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Броварському районі Київської області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058- ІV), при цьому має право на перерахунок пенсії, що підтверджується матеріалами справи.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу перерахунку пенсії відповідно до статей 42 Закону №1058-ІV, при цьому відносини, що склалися між сторонами є публічно-правовими, які погоджуються із змістом статей 3 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУ).
Перерахунок пенсії проведено із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників за 2007 рік із врахуванням, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 " Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та з посиланням на лист Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України від 11 березня 2009 року №4096/02-01, що не відповідає вимогам статей 40, 42 Закону №1058-ІV.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положеннями ст. 42 ч.4 Закону №1058-ІУ встановлено, що для перерахунку пенсій застосовується показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Адже, якщо при перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40, то відповідно, має застосовуватися і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж ч. 1 ст. 40 Закону, тобто за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при цьому відповідно до ст. 9 ч.2 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції також встановив, що посилання представників відповідача на необхідність застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії у 2009 році у зв'язку з відсутністю законодавчого врегулювання питання визначення даного показника на вказаний період не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки дане твердження порушує принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), право громадян на соціальний захист (ст.46 Конституції України), при цьому при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих, прав і свобод (ст. 22 Конституції України).
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що застосуванню підлягають положення Закону №1058-1V. Окрім цього суд першої інстанції, врахував, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення Конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача щодо застосування показника заробітної плати в середньому на одну особу за 2007 рік при перерахунку пенсії позивача у 2009 році є протиправними, що і стало підставою задоволення позову.
Крім того, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України Броварському районі Київської області про те що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни, що були внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування»в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсії, були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось, не може бути прийнято до уваги, оскільки:
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 74 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Частиною шостою резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) вирішено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистського переслідування») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у фіксованих розмірах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи те, що під час перегляду судом апеляційної інстанції Постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції під час розгляду справи, які призвели до неправильного її вирішення, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для перегляду Постанови першої інстанції в іншій частині, яку не оскаржує відповідач -немає.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційної скарзі відповідача, не знайшли свого підтвердження, Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області на Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року -не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у Броварському районі Київської області на Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.10.2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді А.Б. Парінов
О.І. Шурко