Справа: № 2-а-1054/09/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
"08" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Парінова А.Б., Шурко О.І.,
при секретарі Белові С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_2 на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2009 року у справі за адміністративним позовом Прокурора м. Вінниці до Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними, -
У лютому 2009 року Прокурор м. Вінниці звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, в якому просив визнати дії відповідача щодо прийняття п. 1.15. рішення від 04.07.2008 року №2019 та рішення відповідача №2254 від 30.01.2009 року неправомірними, скасувати п.1.15 рішення відповідача від 04.07.2008 року №2019.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2009 року в задоволені адміністративного позову Прокурора м. Вінниці до Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними -відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, скаржник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволені адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем зазначені рішення прийняті відповідно до чинного законодавства.
З такими висновками Вінницького окружного адміністративного суду повністю погоджується і суд апеляційної інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Рішенням 27 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 2019 від 04.07.2008 року «Про надання громадянам дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, відмова в наданні земельної ділянки на АДРЕСА_1..», серед іншого, п. 1.15 відмовлено в наданні самовільно зайнятої земельної ділянки площею 75 кв. м. гр. ОСОБА_2 на АДРЕСА_1
Перелік конкретних повноважень міської ради у галузі земельних відносин визначено у пунктах «а»- «л»статті 9 Земельного кодексу України.
Зокрема, за пунктами «а», «б»та «в»раді належить право розпорядження землями територіальної громади; право передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України; право надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України.
На підставі пункту «м»статті 9 Земельного кодексу України, міська рада має повноваження вирішувати інші питання у галузі земельних відносин відповідно до Закону.
Відповідно до пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до змісту цієї норми закону право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.
Згідно п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування Земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Посилання апелянта на те, що рішення про відмову в наданні ОСОБА_2 земельної ділянки мало б бути вмотивованим колегія суддів вважає безпідставним.
Статтею ст. 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Отже, Вінницькою міською радою при відмові ОСОБА_2 в наданні самовільно зайнятої земельної ділянки фактично роз'яснено про те, що в разі відмови добровільно звільнити самовільно зайняту ділянку, дане питання буде вирішуватись в судовому порядку, як передбачає п. З ст. 212 Земельного кодексу України.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов є безпідставним та задоволенню не підлягає, оскільки в діях Вінницької міської ради, не вбачається порушення вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, рішення постановлено судом з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_2 на Постанову Вінницького окружного адміністративного суду і від 22.04.2009 року -залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.04.2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді А.Б. Парінов
О.І. Шурко
(Повний текст Ухвали виготовлено 13.06.2011 року)