Справа: № 2-а-914/10 Головуючий у 1-й інстанції: Войтех О.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"31" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бужак Н.П., Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 29.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
ОСОБА_2 16.11.2010 року звернулася до Куликівського районного суду Чернігівської області з адмінпозовом до УПФУ в Куликівському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за періоди з 15.05.2010 року по 15.11.2010 року.
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 29.11.2010 року позовні вимоги про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 16.06.2010 р. по 15.11.2010 р. задоволено. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішенням та закрити провадження по справі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 15.05.2010 року, то судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позову без розгляду, а не для відмови в його задоволенні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за періоди за 15.05.2010 року підлягають залишенню без розгляду, в зв'язку з порушенням норм процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області -задовольнити частково.
Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 29.11.2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 15.05.2010 року -скасувати, позов в цій частині -залишити без розгляду.
В решті постанову суду -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: