Справа: № 2-а-959/11 Головуючий у 1-й інстанції: Васалатій К.А.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"31" травня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бужак Н.П., Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -
ОСОБА_2 04.02.2011 року звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з адмінпозовом до УПФУ в Оболонському районі м. Києва про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та в подальшому.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2011 року позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, починаючи з 04.08.2010 р. та проводити їх в подальшому. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на його думку, судове рішення та постановити нове про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період до 03.08.2010 року включно, то судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині, з огляду на наступне.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення його без розгляду, а не для відмови в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, позовні вимоги щодо відмови нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за періоди до 03.08.2010 року включно підлягають залишенню без розгляду, а постанова суду про відмову позову в цій частині -скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Судова колегія також не може погодитися з висновком Оболонського районного суду м. Києва щодо задоволення позову про зобов'язання відповідача проводити перерахунок та виплату зазначеного вище підвищення до пенсії в подальшому, оскільки такі зобов'язання розцінюються колегією суддів як зобов'язання вчинити дії в майбутньому. При цьому, апеляційна інстанція враховує ту обставину, що суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання органів державної влади виконувати будь-які зобов'язання в майбутньому, оскільки порушення яких-небудь прав, свобод та законних інтересів ще не відбулося.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині зобов'язання проводити виплати в подальшому, тобто після 25.02.2011 року (дати судового рішення по справі).
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва -задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2011 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період до 03.08.2010 року включно -скасувати, позов в цій частині -залишити без розгляду.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25.02.2011 року в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва проводити виплату недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни в подальшому, тобто з 26.02.2011 року - скасувати, з постановленням нової постанови про відмову в позові в цій частині.
В решті постанову -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: