Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
14 червня 2011 року справа №2а/0570/4019/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.
при секретарі: Запорожцевій Г.В.
за участі
представника позивача: Єфименка О.С.
представника відповідача: Івашкевич В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-0570/4019/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення»,-
16.03.2011 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-0570/4019/2011 позов задоволено, а саме: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000352341 від 12.03.2011 року.
Суд першої інстанції встановив, що розбіжності співставлених даних податкового кредиту в розрізі контрагентів, та неможливість перевірки первинних документів контрагента не є підставою визнання угоди нікчемною. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційного скарги відповідач зазначив, що порушення норм матеріального права полягало у неправильному застосуванні пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону в частині посилання на те, що право та правильність формування податкового кредиту ТОВ «Хлібсервіс» підтверджено товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками. В даному випадку суд не повинен був застосовувати приписи статті, оскільки вказані податкові накладні є документами похідними з укладеного нікчемного правочину №55/06-10 від 30.06.10р. на купівлю-продаж олії рафінованої між ТОВ «Хлібсервіс» та ТОВ «Тек-Агрогруп» та не можуть бути документами, які підтверджують право позивача на податковий кредит.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ХЛІБСЕРВІС» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради від 16.01.2002 року, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції (далі - ДПІ) у Ленінському районі м. Донецька, як платник податків.
25.02.2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Донецька, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ХЛІБСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт № 439/23-2/31832393.
Перевіркою встановлені порушення ТОВ «ХЛІБСЕРВІС» п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 кв. 2010 року у сумі - 209 518 грн.
За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000 352341 від 12.03.2011 року, яким позивачу донараховано податку на прибуток у сумі - 209518, 00 грн., та застосовано штраф у сумі - 52380,00 грн.
Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди № 55/06-10 від 30 червня 2010 року укладеної між ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» та ТОВ «ХЛІБСЕРВІС» про поставку соняшникової олії рафінованої дезодорованої на суму - 838 070,00 грн.
Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП».
Згідно договору поставки олії соняшникової рафінованої дезодорованої № 55/06-10 від 30 червня 2010 року, позивач отримав ТМЦ та включив до складу валових витрат суму -838 070,00 грн.
Відповідно до пп. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Судом встановлено, що фактично умови договору поставки олії соняшникової рафінованої дезодорованої № 55/06-10 від 30 червня 2010 року виконувалися сторонами у перевіряємому періоді.
Факт виконання договору за вказаний період підтверджується договором поставки № 55/06-10 від 30 червня 2010 року, товаротранспортними накладними, податковими та видатковими накладними, виписками з банку про проведення оплати за товар, а отже позивач правомірно включив до складу валових витрат витрати понесенні у зв'язку з виконанням вищевказаного договору.
Крім того, як вбачається з договору № 26/11/2009-1 від 26.11.2009 року про поставку товару укладеного між позивачем та ТОВ «Азовська продовольча компанія», позивач поставив придбаний у ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» товар іншому контрагенту, що також спростовує висновки податкового органу, щодо безтоварності спірної угоди.
Слід також зазначити, що частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Наявні у позивача вище перелічені первинні документи, а саме: договір поставки № 55/06-10 від 30 червня 2010 року, товаротранспортними накладними, податковими та видатковими накладними, виписками з банку про проведення оплати за товар підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу валових витрат, сум пов'язаних з виконанням договору укладеного з ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП».
Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» ТМЦ та їх поставка, а отже і правомірність внесення позивачем до складу валових витрат зазначених сум.
Суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає посилання відповідача на те, що не співпадають дані податкової звітності позивача та ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що постачальник ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» не звітує починаючи з серпня 2010 року, тим самим не декларує свої податкові зобов'язання, що ТОВ «ТЕК-АГРОГРУП» відсутнє за місцезнаходженням.
Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
З наведених норм вбачається, що розбіжності співставлених даних податкового кредиту в розрізі контрагентів, та неможливість перевірки первинних документів контрагента не є підставою визнання угоди нікчемною. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
В повному обсязі ухвала виготовлена 17 червня 2011 року.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року у справі № 2а-0570/4019/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХЛІБСЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька «про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення» - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.О.Шишов