Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
14 червня 2011 року справа №2а-1211/11/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.
при секретарі: Запорожцевій Г.В.
за участі представника позивача: Войтенко Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року у справі № 2а-1211/11/1270 за позовом Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 «про стягнення фінансових санкцій»,-
3 лютого 2011 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року у справі № 2а-1211/11/1270 позов задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто кошти в сумі 46 772,75 грн. з рахунків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, перерахувавши кошти в рахунок погашення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 46772,75 грн.
Суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Вважаючи, що матеріалами справи підтверджено правомірність застосування штрафних санкцій, приймаючи до уваги, що сума фінансової санкції до цього часу не сплачено, місцевий суд стягнув з відповідача 46772,75 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач до апеляційного суду не прибув.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, і встановила наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізичні особа ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області 21.05.1993 року (а.с.4), а 21.05.1993 року взятий на облік як платник податків Старобільською МДПІ в Луганській області (а.с.6). 12 червня 2010 року відповідач був зареєстрований і Старобільській МДПІ в Луганській області, як платник єдиного податку, про що свідчить свідоцтво НОМЕР_3 (а.с.5).
Старобільською міжрайонною державною податковою інспекцією в Луганській області було проведено перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питання дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог 1 регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Відповідно до п. 2.6 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті і Україні" уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
За результатами перевірки було складено акт № 0073/12/30/23/НОМЕР_1 від 13.07.2010 року, відповідно до якого встановлені порушення вимог пп. 2.2 та пп. 2.6 п. 2 Положення № 637, п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 за № 599 (далі - Порядок № 599) та п. 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 №1269 (далі - Порядок №1369) за неоприбуткування готівкових коштів в розмірі 9354,55 грн., а саме 30.07.2008 у сумі 1 840,00 грн., 31.07.2008 у сумі 7514,55 грн., а також не забезпечено хронологічне відображення господарських і фінансових операцій у книзі обліку доходів і витрат (а.с.8-9).
На підставі акту перевірки позивачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000472340 від 15.07.2010 року про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 фінансових санкцій за неоприбуткування готівки в сумі 46772,75 грн.
Однак зазначена сума фінансових санкцій відповідачем не сплачена.
Саме з цих міркувань виходив суд першої інстанції, задовольняючи позов.
При цьому місцевий суд не прийняв доводи відповідача щодо безпідставного застосування штрафних санкцій, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вказане рішення про застосування фінансових санкцій оскаржена не була, тому зроблено висновок, що відповідач з винесеною постановою погодився.
Проте з такими висновками Луганського окружного адміністративного суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Так, в суді першої інстанції відповідач заперечував проти позову.
За таких обставин місцевий суд повинен був з'ясувати правомірність дій позивача, а не обмежуватись лише аналізом актів законодавства України на предмет наявності у позивача повноважень щодо прийняття зазначеного вище рішення. Та обставина, що відповідач не оскаржив рішення позивача в судовому порядку, яку суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, не є беззаперечним свідченням правомірності дій позивача. Ця обставина не звільняла місцевий адміністративний суд від установлення самого факту порушення та перевірки дотримання позивачем під час прийняття рішення від 15 липня 2010 року № 0000472340 приписів ч.3 ст. 2 КАС України.
Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2009 року в справі за позовом Головного управління НБУ у м. Києві і Київській області до АКБ «Мрія» про стягнення суми.
Згідно статті 231 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватися тільки в строки, встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Фінансові санкції за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України. Про це зазначається і в оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 24.01.2008 № 1776/100/13-08.
Згідно акту перевірки порушення, встановлені позивачем, були вчинені відповідачем у 2008 році, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийнято 15 липня 2010 року (а.с.7), тобто по спливу строку застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на викладене, фінансові санкції можуть застосовуватися тільки в строки, встановлені діючим законодавством, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, позивачем пропущений строк застосування адміністративно-господарських санкцій, що обумовлює протиправність рішення про застосування фінансових санкцій, внаслідок чого на підставі такого рішення не можна провести стягнення в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позову.
В повному обсязі постанова виготовлена 17 червня 2011 року.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 березня 2011 року у справі № 2а-1211/11/1270 - скасувати.
У задоволенні позову Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції в Луганській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 «про стягнення фінансових санкцій» - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
О.О.Шишов