Головуючий у 1 інстанції - Перетятько О.Ю
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
25 травня 2011 року справа №2а-3458/11/0551
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яковенка М.М.
суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.
розглянувши в письмовому проваджені апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 31 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3458/11/0551 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
Постановою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 31 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3458/11/0551 позовна заява задоволена частково, визнані протиправними дії відповідача по нарахуванню позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року до 31.12.2010 року в розмірі, меншому, ніж встановлений Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (30 % мінімальної пенсії за віком). Зобов'язано відповідача нарахувати та доплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року до 31.12.2010 року включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням раніше сплачених сум.
Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням положень п.1 ч.1. ст.197 КАС України, за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 01 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача, як дитини війни підтверджується копією паспорта та пенсійним посвідченням (арк. справи 5-6). Зазначені обставини не є спірним між сторонами.
Крім того, колегія суддів вважає встановленим, що не є спірним між сторонами, що 08 квітня .2010 року позивач звертався до Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області в порядку ЦПК України з аналогічними вимогами. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 17 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 березня 2010 року. 26 жовтня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки Донецької області звернулось з заявою про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами на підставі того, що позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 08 листопада 2010 року рішення яким задовольнили позовні вимоги було скасовано. Відповідача замінено на належного відповідача, але 31 грудня 2010 року провадження по справі було закрите, як таке, що не підлягає розгляду справи в порядку цивільного судочинства, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №19-рп від 09.09.2010 року та відкрито за нормами КАС України.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, право позивача на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникло з моменту проголошення цього рішення, тобто, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008.
Таким чином, право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виникло з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Разом з цим, у 2009- 2010 році приписи статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4 залишились в редакції від 18 листопада 2004 року, тобто позивач мав право на виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але ж відповідачем безпідставно не проводилось нарахування та виплата такої надбавки.
На час розгляду справи, розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, тим більше у відповідача є обов'язок щодо здійснення перерахунку по підвищенню до пенсії.
Колегія суддів, звертає увагу, що сплата розміру підвищення до пенсії визначених Постановою Кабінету Міністрів від 22 травня 2008 року № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не можуть бути прийняті судом, так як виходячи з пріоритетності норм Закону над підзаконним актом до якого відноситься відповідна Постанова Кабінету Міністрів України, підлягає застосуванню закон. А тому дії відповідача щодо проведення позивачу, як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, а не Закону є незаконним.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що позивач мав право на отримання підвищення розміру до пенсії визначених статтею 6 Закону №2195 за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік, та починаючи з 22.05.2008 року.
Стосовно вирішення питання про застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду.
Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За вимогами частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає, що для даних спірних правовідносин строки звернення до суду та застосування наслідків передбачених статтею 100 КАС України, починають діяти з 09.09.2010 року, тобто з дня прийняття Рішення Конституційним Судом України у справі №1-40/2010 від 09.09.2010 року стосовно підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами.
Оскільки до рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року справи щодо перерахунку розміру допомоги по догляду за дитиною розглядались в порядку цивільного судочинства, то на них розповсюджувався передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.
Як було встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного перегляду судового рішення, позивач звернувся до суду першої інстанції в порядку ЦПК України з аналогічними вимогами.
При звернені до суду в порядку цивільного судочинства, діяли інші строки позовної давності та відповідні наслідки у випадку пропущення такого строку.
Між тим, колегія суддів дійшла до висновку, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Безпосередньо суд першої інстанції в даній ситуації, виходячи з наявних обставин справи, прийшов до помилкового висновку про задоволення вимог з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2010 року.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку порушене право позивача підлягає захисту в межах трирічного строку, тому як звернення позивача до суду з вимогами в порядку КАС України (з у рахуванням внесених змін які набули чинності з 30.07.2010 року стосовно строку), передувало звернення з вимогами, які підлягали захисту в межах трирічного строку, при чому відлік повинен бути здійснений від часу первинного звернення до суду в порядку цивільного судочинства, тобто з 09 липня 2007 року.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухвалені постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, з огляду на зазначене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови.
Керуючись статтями 2, 11, 99, 100, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на постанову Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 31 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3458/11/0551 - задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 31 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-3458/11/0551 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії у розмірі, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року, з урахуванням раніше сплачених сум за вказаний період.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.М. Яковенко
Судді Р.Ф. Ханова
А.В. Гайдар