Головуючий у 1 інстанції - Каюда А.М.
Суддя-доповідач - Яковенко М.М.
25 травня 2011 року справа №2а-132/11/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Яковенка М.М.
суддів Ханової Р.Ф. , Гайдара А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-132/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітна» до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішення, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-132/11/1270 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітна» (надалі позивач, ТОВ «Вітна») задоволений у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області №0001662301/0 від 14.12.2010 та №0001672301/0 від 14.12.2010. (а.с.105, 106-108).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись не невірне застосування судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, як незаконну та необґрунтовану, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог (а.с.111).
Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання.
За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що позивач ТОВ "Вітна" зареєстроване виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 05.01.2005, свідоцтво про державну реєстрацію №13831020000002472 видане 21.04.2008. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сєвєродонецьку 22.04.2008 за №59 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100116512 від 17.05.2008 року. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.
В період з 01.11.2010 по 26.11.2010 ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вітна", код за ЄДРПОУ 35774414, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.04.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 21.04.2008 по 30.06.2010, результати якої оформлені актом перевірки №2457/23-35774414 від 01.12.2010 (а.с. 7-25).
В даному акті встановлені наступні порушення:
- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10842 грн., у тому числі за II квартал 2009 року на суму 1094 грн., за І квартал 2010 року на суму 9748 грн.;
- пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8673 грн., в тому числі за квітень місяць 2009 року на суму 875 грн., за січень місяць 2010 року на суму 2931 грн., за лютий місяць 2010 року на суму 4867 грн.;
- пп. 6.1.1, 6.3.2, 6.5.1, 6.5.2 п.6.1, 6.3, 6.5 ст. 6, абзацу а) п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 32,27 грн., у тому числі за 2009р.- 32,27 грн. Зазначене порушення не є спірним у даних правовідносинах.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнятті податкові повідомлення - рішення: за № 0001662301/0 від 14.12.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 10842 грн. та за штрафною санкцією 3581 грн.; за № 0001672301/0 від 14.12.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 8673 грн. та за штрафною санкцією 4337 грн.(а.с.26-27)
Відповідно до наданих первинних документів обліку позивачем проведено наступні операції:
- отримання транспортно-експедиційних послуг від СПД ОСОБА_2 на адресу ТОВ "Вітна" на загальну суму 5250 грн., у тому числі ПДВ 875 грн. - акт виконаних робіт М00027867 від 16.04.2009 вантажним автомобілем НОМЕР_1 Сєвєродонецк - Херсон, податкова накладна №430/1 від 16.04.2009 (на суму 3750 грн., в т.ч. ПДВ - 625 грн.), акт виконаних робіт М00027869 від 17.04.2009 вантажним автомобілем НОМЕР_1 Сєвєродонецк - Донецьк, податкова накладна № 442/1 від 17.04.2009 (на суму 1500 грн., в. т.ч. ПДВ 250грн.). Відповідно до виписки банку оплата за зазначені послуги проведена позивачем у повному обсязі на суму 5250 грн. за документом №18 від 15.07.2009 р. (а.с.69-72).
- придбання ТМЦ на суму 46792,19 грн. у ТОВ "Компанія "Рейтінг" - договір від 05.01.2010, рахунок-фактура №50107 від 05.01.2010, накладна №50107 від 05.01.2010, податкова накладна №50107 від 05.01.2010 (на суму 29204,38 грн., в т.ч. ПДВ 4867,40 грн.), рахунок-фактура №50108 від 05.01.2010, накладна №50108 від 05.01.2010, податкова накладна №50108 від 05.01.2010 (на суму 17587,81 грн., в т.ч. ПДВ 2931,30 грн.). Оплата за отримані товари здійснена позивачем у повному обсязі відповідно до банківської виписки від 03.03.2010 року (а.с.51-61, 65-67).
Зазначені документи були предметом дослідження відповідачем під час проведення перевірки і аналогічні відомості відображені в акті перевірки №2457/23-35774414 від 01.12.2010.
Також в матеріалах справи знаходиться надана позивачем, під судового розгляду в суді першої інстанції, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 контрагент ТОВ "Компанія "Рейтинг" за період з 01.05.2009 по 31.03.2011 р. та по рахунку 281 ТМЦ за період з 01.01.2010 р. по 29.01.2010 р., в яких відображено оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ "Компанія "Рейтинг" на загальну суму 46792,19 грн. (а.с.86-102).
Крім цього, позивачем на підтвердження подальшого продажу товарів, отриманих від ТОВ "Компанія "Рейтинг", третім особам, зокрема ТОВ "Таун сервіс", КП "Жилсервіс "Єврика", КП "Жилсервіс "Світанок", ТОВ "Інститут хіміко-технологічного планування", ТОВ "Продмашстрой" надані видаткові накладні та довіреності на отримання товарів, які були предметом дослідження в судовому засіданні. Безпосередньо- видаткові накладні ТОВ "Вітна" №В-00000096 від 29.01.2010, №В-00000121 від 28.01.2010, №В-00000095 від 28.01.2010, №В-00000074 від 28.01.2010, №В-00000079 від 21.01.2010, №В-00000028 від 29.01.2010 та довіреності на отримання товарів від позивача третіми особами ТОВ "Таун сервіс", КП "Жилсервіс "Єврика", КП "Жилсервіс "Світанок", ТОВ "Інститут хіміко-технологічного планування", ТОВ "Продмашстрой". (а.с.79-86).
З аналізу зазначених документів колегія суддів зазначає, що товари отримані від ТОВ "Компанія "Рейтинг" в подальшому були реалізовані позивачем за цінами вищими ніж ціна придбання, що в свою чергу свідчить про спрямованість дій позивача на реалізацію головної мети підприємницької діяльності - отримання прибутку. В даному випадку колегія суддів вважає, що сам факт господарських відносин між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія "Рейтинг" мало місце, та носило товарний характер.
Відповідачем до заперечень на позовну заяву надано копію протоколу допиту обвинувачуваного за ст.205 ч.2 КК України ОСОБА_3 від 16.08.2010 та копію постанови про порушення кримінальної справи відносно нього від 24.06.2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень були, викладені в акті перевірки висновки податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2009 року суми 4375 грн. та до складу податкового кредиту за квітень 2009 року суми 875 грн. по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_2, та до складу валових витрат за 1 квартал 2010 року суми 38993 грн. і складу податкового кредиту за січень, лютий 2010 року суми 2931 грн. та 4867 грн. відповідно по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Рейтинг".
Податковий орган посилається на протокол допиту ОСОБА_3, як особа, яка не вела господарської діяльності, за неї господарську діяльність здійснювала інша особа, первинні документи ним не виписувались та не видавались, печатка не ставилась. Крім того, відповідач посилається на відсутність шляхових листів, товарно-транспортних накладних на підтвердження дійсності проведених господарських операцій з постачання товаро-матеріальних цінностей та надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідач вважає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік в тому числі і товарно-транспортних накладних.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи податкового органу.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції по слідуючим підставам.
Спеціальним законом з питань оподаткування, яким до набрання Податковим кодексом України встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ (надалі - Закон 2181).
Відповідно до підпункту «б» пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
П.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону 2181 встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно із п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 (Закон №334) не включається до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких, передбачено правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.п.7.4.5.п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.
Згідно п.5 Наказу Державної податкової адміністрації від 30.05.1997, № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (яка діяла на час спірних правовідносин) Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де зазначено, що первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дані вимоги закону узгоджуються з приписами п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Як вбачається з акту перевірки та підтверджується протоколом допиту ОСОБА_3 відносно, якої порушена кримінальна справа, останній не вів господарської діяльності, за неї господарську діяльність здійснювала інша особа, первинні документи ним не виписувались та не видавались, печатка не ставилась.
На підставі викладеного, враховуючи, що сам факт господарських відносин між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія "Рейтинг" мало місце, та носило товарний характер, але колегія суддів вважає, що в даному випадку позивач не мав права на віднесення до валових витрат та в свою чергу формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з ТОВ "Компанія "Рейтинг". Видані контрагентом первинні документи не мають юридичної сили і доказовості через відсутність в них обов'язкового реквізиту- справжнього підпису особи, дійсно уповноваженої діяти від імені ТОВ «Компанія «Рейтінг». Наявність у позивача первинних документів, в тому числі і на реалізацію придбаних товарів у контрагента ТОВ "Компанія "Рейтинг" підтверджує лише сам факт таких господарських операцій, але не на право формування валових витрат та податкового кредиту.
Стосовно взаємовідносин позивача з СПД ОСОБА_2 на отримання транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки та їх доводи стосовно цих відносин між суб'єктами господарювання заслуговують до уваги.
Під час проведення перевірки податковим органом, в тому числі під час судового розгляду справи, позивачем не надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи типової форми №2, затвердженої Мінстатом України 29.12.1995 р.
Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автотранспорту, підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоотримувача, а також для здійснення розрахунків між перевізниками та замовниками автомобільного транспорту, використовуються наступні типові форми єдиної первинної транспортної документації: дорожній лист вантажного автомобіля - типова форма №2 (діюча в межах України); товаротранспортна накладна - типова форма №1 -ТН.
Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст..16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-Х1І; ст..57 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 року №2344-111; п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію» від грудня 1990 року №565-ХП; Наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за№ 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року №488/346.
Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальне виконання та здійснення господарської діяльності з СПД ОСОБА_2 по наданню транспортно-експедиційних послуг. Усі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами, т.б. усі витрати повинні бути підтвердженні документально, а не формально (актом виконаних робіт, фактом оплати та складанням податкових накладних). Наявність зазначених первинних документів не доводить реально здійсненої господарської операції. До того ж зазначений вид послуг, має специфічний вид, виконання якого (надання транспортно-експедиційних послуг) повинен підтверджуватися також товаро-транспортними накладними і дорожніми листами на вантажний автомобіль, які документами суворої звітності.
Позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували реальність здійснення поїздки вантажного автомобіля до зазначених населених пунктів, до того ж колегія суддів звертає увагу, що виписані документи на поїздку до Херсона, до якого відстань є значною, та до м.Донецька перебувають у маленькій часовій різниці (16 числа та 17 числа), т.б. не підтверджена оперативна можливість здійснення такої поїздки та надання такої послуги, розмір витрат, хто ніс такі витрати на придбання ГСМ, їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, не зазначена особа, яка здійснювала та надала таку послугу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, доведеним з боку відповідача порушення платником податку норм податкового законодавства, тому прийнятті спірні податкові повідомленнь-рішеннь є законними, що в свою чергу доводить правомірність визначення податку і як наслідок цього застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав доведеними, призвело до помилкового висновку суду першої інстанції про задоволення вимог позивача, що в свою чергу тягне за собою скасування постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні вимог позивача.
Керуючись статтями 2, 11, 71, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 197, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-132/11/1270 - задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року по адміністративній справі № 2а-132/11/1270 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітна» до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішення №0001662301/0 від 14.12.2010 та №0001672301/0 від 14.12.2010 року відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Яковенко
Судді Р.Ф.Ханова
А.В.Гайдар