"19" травня 2011 р. справа № 2а-1711/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Проценко О.А. Мельник В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області
на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 р.
у справі № 2а-1711/10 (категорія статобліку -10.3.1)
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області
про: зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
23.11.2010 р. позивач звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області (далі -УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області) про визнання протиправними дій відповідача та про покладення на останнього обов'язку здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 31.10.2010 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, величина якої визначається у встановленому законом розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням здійснених виплат.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 р. позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без розгляду в частині, що стосується періоду з 01.01.2006 р. по 22.05.2010 р.
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни у період з 23.05.2010 р. по 21.12.2010 р. Зобов'язано УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 23.05.2010 р. по 21.12.2010 р. у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплат, які було здійснено у цей період.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції від 21.12.2010 р. у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на помилкове застосування судом норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Зазначає, що відповідно до ч. 3 тієї ж статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тобто Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Апелянт також зазначає, що суд порушив норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин норми, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Апелянт вважає, що діяв відповідно до чинного законодавства, що виключає підстави для задоволення позову.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, проти апеляційної скарги не заперечив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р., і відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус «дитини війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі і ст. 6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус «дитини війни», на 30% мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області, яким позивачу, як особі з статусом «дитини війни»у 2010 році вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався частково у розмірі 10%.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Виходячи з зазначеного, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у період з 23.05.2010 р. по 21.12.2010 р. є протиправною.
Отже, судом правомірно покладено на Управління Пенсійного фонду обов'язок зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку.
Доводи апелянта стосовно того, що вимоги до УПФУ пред'явлено необґрунтовано, оскільки відповідні бюджетні кошти відсутні, не приймаються, виходячи з такого.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»-покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначався згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та дорівнював прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Посилання апелянта на норми постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" також не приймаються колегією суддів, як такі, що не відповідають нормам ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно якої визначено пріоритет Закону над підзаконним нормативним актом.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: В.В. Мельник